Луки 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
1Una autem sabbati valde diluculo venerunt ad monumentum, portantes quæ paraverant aromata:
2Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
2et invenerunt lapidem revolutum a monumento.
3І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
3Et ingressæ non invenerunt corpus Domini Jesu.
4І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
4Et factum est, dum mente consternatæ essent de isto, ecce duo viri steterunt secus illas in veste fulgenti.
5Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
5Cum timerent autem, et declinarent vultum in terram, dixerunt ad illas: Quid quæritis viventem cum mortuis?
6Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
6non est hic, sed surrexit: recordamini qualiter locutus est vobis, cum adhuc in Galilæa esset,
7глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
7dicens: Quia oportet Filium hominis tradi in manus hominum peccatorum, et crucifigi, et die tertia resurgere.
8І згадали слова Його,
8Et recordatæ sunt verborum ejus.
9і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
9Et regressæ a monumento nuntiaverunt hæc omnia illis undecim, et ceteris omnibus.
10Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
10Erat autem Maria Magdalene, et Joanna, et Maria Jacobi, et ceteræ quæ cum eis erant, quæ dicebant ad apostolos hæc.
11І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
11Et visa sunt ante illos sicut deliramentum verba ista, et non crediderunt illis.
12Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
12Petrus autem surgens cucurrit ad monumentum: et procumbens vidit linteamina sola posita, et abiit secum mirans quod factum fuerat.
13І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
13Et ecce duo ex illis ibant ipsa die in castellum, quod erat in spatio stadiorum sexaginta ab Jerusalem, nomine Emmaus.
14І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
14Et ipsi loquebantur ad invicem de his omnibus quæ acciderant.
15І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
15Et factum est, dum fabularentur, et secum quærerent: et ipse Jesus appropinquans ibat cum illis:
16Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
16oculi autem illorum tenebantur ne eum agnoscerent.
17Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
17Et ait ad illos: Qui sunt hi sermones, quos confertis ad invicem ambulantes, et estis tristes?
18Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
18Et respondens unus, cui nomen Cleophas, dixit ei: Tu solus peregrinus es in Jerusalem, et non cognovisti quæ facta sunt in illa his diebus?
19І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
19Quibus ille dixit: Quæ? Et dixerunt: De Jesu Nazareno, qui fuit vir propheta, potens in opere et sermone coram Deo et omni populo:
20як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
20et quomodo eum tradiderunt summi sacerdotes et principes nostri in damnationem mortis, et crucifixerunt eum:
21Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
21nos autem sperabamus quia ipse esset redempturus Israël: et nunc super hæc omnia, tertia dies est hodie quod hæc facta sunt.
22тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
22Sed et mulieres quædam ex nostris terruerunt nos, quæ ante lucem fuerunt ad monumentum,
23і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
23et non invento corpore ejus, venerunt, dicentes se etiam visionem angelorum vidisse, qui dicunt eum vivere.
24І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
24Et abierunt quidam ex nostris ad monumentum: et ita invenerunt sicut mulieres dixerunt, ipsum vero non invenerunt.
25І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
25Et ipse dixit ad eos: O stulti, et tardi corde ad credendum in omnibus quæ locuti sunt prophetæ !
26Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
26Nonne hæc oportuit pati Christum, et ita intrare in gloriam suam?
27І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
27Et incipiens a Moyse, et omnibus prophetis, interpretabatur illis in omnibus scripturis quæ de ipso erant.
28І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
28Et appropinquaverunt castello quo ibant: et ipse se finxit longius ire.
29Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
29Et coëgerunt illum, dicentes: Mane nobiscum, quoniam advesperascit, et inclinata est jam dies. Et intravit cum illis.
30І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
30Et factum est, dum recumberet cum eis, accepit panem, et benedixit, ac fregit, et porrigebat illis.
31Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
31Et aperti sunt oculi eorum, et cognoverunt eum: et ipse evanuit ex oculis eorum.
32І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
32Et dixerunt ad invicem: Nonne cor nostrum ardens erat in nobis dum loqueretur in via, et aperiret nobis Scripturas?
33І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
33Et surgentes eadem hora regressi sunt in Jerusalem: et invenerunt congregatos undecim, et eos qui cum illis erant,
34як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
34dicentes: Quod surrexit Dominus vere, et apparuit Simoni.
35І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
35Et ipsi narrabant quæ gesta erant in via, et quomodo cognoverunt eum in fractione panis.
36Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
36Dum autem hæc loquuntur, stetit Jesus in medio eorum, et dicit eis: Pax vobis: ego sum, nolite timere.
37Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
37Conturbati vero et conterriti, existimabant se spiritum videre.
38І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
38Et dixit eis: Quid turbati estis, et cogitationes ascendunt in corda vestra?
39Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
39videte manus meas, et pedes, quia ego ipse sum; palpate et videte, quia spiritus carnem et ossa non habet, sicut me videtis habere.
40І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
40Et cum hoc dixisset, ostendit eis manus et pedes.
41Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
41Adhuc autem illis non credentibus, et mirantibus præ gaudio, dixit: Habetis hic aliquid quod manducetur?
42Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
42At illi obtulerunt ei partem piscis assi et favum mellis.
43І взявши, їв перед ними.
43Et cum manducasset coram eis, sumens reliquias dedit eis.
44Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
44Et dixit ad eos: Hæc sunt verba quæ locutus sum ad vos cum adhuc essem vobiscum, quoniam necesse est impleri omnia quæ scripta sunt in lege Moysi, et prophetis, et Psalmis de me.
45Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
45Tunc aperuit illis sensum ut intelligerent Scripturas,
46і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
46et dixit eis: Quoniam sic scriptum est, et sic oportebat Christum pati, et resurgere a mortuis tertia die:
47і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
47et prædicari in nomine ejus pœnitentiam, et remissionem peccatorum in omnes gentes, incipientibus ab Jerosolyma.
48Ви ж сьвідки сього.
48Vos autem testes estis horum.
49І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
49Et ego mitto promissum Patris mei in vos; vos autem sedete in civitate, quoadusque induamini virtute ex alto.
50І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
50Eduxit autem eos foras in Bethaniam, et elevatis manibus suis benedixit eis.
51І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
51Et factum est, dum benediceret illis, recessit ab eis, et ferebatur in cælum.
52Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
52Et ipsi adorantes regressi sunt in Jerusalem cum gaudio magno:
53і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
53et erant semper in templo, laudantes et benedicentes Deum. Amen.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.