Луки 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
1On the first day of the week, very early in the morning, the women came to the tomb, bringing the spices they had prepared.
2Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
2They found the stone rolled away from the tomb,
3І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
3but when they entered, they did not find the body of the Lord Jesus.
4І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
4While they were puzzling over this, suddenly two men in radiant apparel stood beside them.
5Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
5As the women bowed their faces to the ground in terror, the two men asked them, “Why do you look for the living among the dead?
6Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
6He is not here; He has risen! Remember how He told you while He was still in Galilee:
7глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
7‘The Son of Man must be delivered into the hands of sinful men, and be crucified, and on the third day rise again.’”
8І згадали слова Його,
8Then they remembered His words.
9і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
9And when they returned from the tomb, they reported all these things to the Eleven and to all the others.
10Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
10It was Mary Magdalene, Joanna, Mary the mother of James, and the other women with them who told this to the apostles.
11І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
11But their words seemed like nonsense to them, and they did not believe the women.
12Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
12Peter, however, got up and ran to the tomb. And after bending down and seeing only the linen cloths, he went away, wondering to himself what had happened.
13І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
13That same day two of them were going to a village called Emmaus, about seven miles from Jerusalem.
14І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
14They were talking with each other about everything that had happened.
15І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
15And as they talked and deliberated, Jesus Himself came up and walked along with them.
16Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
16But their eyes were kept from recognizing Him.
17Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
17He asked them, “What are you discussing so intently as you walk along?” They stood still, with sadness on their faces.
18Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
18One of them, named Cleopas, asked Him, “Are You the only visitor to Jerusalem who does not know the things that have happened there in recent days?”
19І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
19“What things?” He asked. “The events involving Jesus of Nazareth,” they answered. “This man was a prophet, powerful in speech and action before God and all the people.
20як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
20Our chief priests and rulers delivered Him up to the sentence of death, and they crucified Him.
21Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
21But we were hoping He was the One who would redeem Israel. And besides all this, it is the third day since these things took place.
22тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
22Furthermore, some of our women astounded us. They were at the tomb early this morning,
23і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
23but they did not find His body. They came and told us they had seen a vision of angels, who said that Jesus was alive.
24І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
24Then some of our companions went to the tomb and found it just as the women had described. But Him they did not see.”
25І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
25Then Jesus said to them, “O foolish ones, how slow are your hearts to believe all that the prophets have spoken!
26Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
26Was it not necessary for the Christ to suffer these things and then to enter His glory?”
27І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
27And beginning with Moses and all the Prophets, He explained to them what was written in all the Scriptures about Himself.
28І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
28As they approached the village where they were headed, He seemed to be going farther.
29Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
29But they pleaded with Him, “Stay with us, for it is nearly evening and the day is almost over.” So He went in to stay with them.
30І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
30While He was reclining at the table with them, He took bread, spoke a blessing and broke it, and gave it to them.
31Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
31Then their eyes were opened and they recognized Jesus—and He disappeared from their sight.
32І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
32They asked each other, “Were not our hearts burning within us as He spoke with us on the road and opened the Scriptures to us?”
33І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
33And they got up that very hour and returned to Jerusalem. There they found the Eleven and those with them, gathered together
34як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
34and saying, “The Lord has indeed risen and has appeared to Simon!”
35І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
35Then the two told what had happened on the road, and how they had recognized Jesus in the breaking of the bread.
36Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
36While they were describing these events, Jesus Himself stood among them and said, “Peace be with you.”
37Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
37But they were startled and frightened, thinking they had seen a spirit.
38І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
38“Why are you troubled,” Jesus asked, “and why do doubts arise in your hearts?
39Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
39Look at My hands and My feet. It is I Myself. Touch Me and see—for a spirit does not have flesh and bones, as you see I have.”
40І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
40And when He had said this, He showed them His hands and feet.
41Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
41While they were still in disbelief because of their joy and amazement, He asked them, “Do you have anything here to eat?”
42Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
42So they gave Him a piece of broiled fish,
43І взявши, їв перед ними.
43and He took it and ate it in front of them.
44Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
44Jesus said to them, “These are the words I spoke to you while I was still with you: Everything must be fulfilled that is written about Me in the Law of Moses, the Prophets, and the Psalms.”
45Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
45Then He opened their minds to understand the Scriptures.
46і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
46And He told them, “This is what is written: The Christ will suffer and rise from the dead on the third day,
47і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
47and in His name repentance and forgiveness of sins will be proclaimed to all nations, beginning in Jerusalem.
48Ви ж сьвідки сього.
48You are witnesses of these things.
49І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
49And behold, I am sending the promise of My Father upon you. But remain in the city until you have been clothed with power from on high.”
50І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
50When Jesus had led them out as far as Bethany, He lifted up His hands and blessed them.
51І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
51While He was blessing them, He left them and was carried up into heaven.
52Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
52And they worshiped Him and returned to Jerusalem with great joy,
53і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
53praising God continually in the temple.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.