Луки 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.
1After this, the Lord appointed seventy-two others and sent them two by two ahead of Him to every town and place He was about to visit.
2Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.
2And He told them, “The harvest is plentiful, but the workers are few. Ask the Lord of the harvest, therefore, to send out workers into His harvest.
3Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.
3Go! I am sending you out like lambs among wolves.
4Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте.
4Carry no purse or bag or sandals. Do not greet anyone along the road.
5У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;
5Whatever house you enter, begin by saying, ‘Peace to this house.’
6і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.
6If a man of peace is there, your peace will rest on him; if not, it will return to you.
7У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.
7Stay at the same house, eating and drinking whatever you are offered. For the worker is worthy of his wages. Do not move around from house to house.
8І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами,
8If you enter a town and they welcome you, eat whatever is set before you.
9і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже.
9Heal the sick who are there and tell them, ‘The kingdom of God is near you.’
10У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:
10But if you enter a town and they do not welcome you, go into the streets and declare,
11І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.
11‘Even the dust of your town that clings to our feet, we wipe off as a testimony against you. Yet be sure of this: The kingdom of God is near.’
12Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому.
12I tell you, it will be more bearable on that day for Sodom than for that town.
13Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.
13Woe to you, Chorazin! Woe to you, Bethsaida! For if the miracles that were performed in you had been performed in Tyre and Sidon, they would have repented long ago, sitting in sackcloth and ashes.
14Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, нїж вам.
14But it will be more bearable for Tyre and Sidon at the judgment than for you.
15І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.
15And you, Capernaum, will you be lifted up to heaven? No, you will be brought down to Hades!
16Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.
16Whoever listens to you listens to Me; whoever rejects you rejects Me; and whoever rejects Me rejects the One who sent Me.”
17І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.
17The seventy-two returned with joy and said, “Lord, even the demons submit to us in Your name.”
18Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.
18So He told them, “I saw Satan fall like lightning from heaven.
19Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й нїщо вам не шкодити ме.
19Behold, I have given you authority to tread on snakes and scorpions, and over all the power of the enemy. Nothing will harm you.
20Тільки ж бо сим не втїшайтесь, що духи вам корять ся; втїшайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.
20Nevertheless, do not rejoice that the spirits submit to you, but rejoice that your names are written in heaven.”
21Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.
21At that time Jesus rejoiced in the Holy Spirit and declared, “I praise You, Father, Lord of heaven and earth, because You have hidden these things from the wise and learned, and revealed them to little children. Yes, Father, for this was well-pleasing in Your sight.
22Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.
22All things have been entrusted to Me by My Father. No one knows who the Son is except the Father, and no one knows who the Father is except the Son and those to whom the Son chooses to reveal Him.”
23І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:
23Then Jesus turned to the disciples and said privately, “Blessed are the eyes that see what you see.
24глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.
24For I tell you that many prophets and kings desired to see what you see but did not see it, and to hear what you hear but did not hear it.”
25І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?
25One day an expert in the law stood up to test Him. “Teacher,” he asked, “what must I do to inherit eternal life?”
26Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш?
26“What is written in the Law?” Jesus replied. “How do you read it?”
27Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.
27He answered, “‘Love the Lord your God with all your heart and with all your soul and with all your strength and with all your mind’ and ‘Love your neighbor as yourself.’”
28Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.
28“You have answered correctly,” Jesus said. “Do this and you will live.”
29Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?
29But wanting to justify himself, he asked Jesus, “And who is my neighbor?”
30Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.
30Jesus took up this question and said, “A man was going down from Jerusalem to Jericho when he fell into the hands of robbers. They stripped him, beat him, and went away, leaving him half dead.
31Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.
31Now by chance a priest was going down the same road, but when he saw him, he passed by on the other side.
32Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.
32So too, when a Levite came to that spot and saw him, he passed by on the other side.
33Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,
33But when a Samaritan on a journey came upon him, he looked at him and had compassion.
34і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;
34He went to him and bandaged his wounds, pouring on oil and wine. Then he put him on his own animal, brought him to an inn, and took care of him.
35а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.
35The next day he took out two denarii and gave them to the innkeeper. ‘Take care of him,’ he said, ‘and on my return I will repay you for any additional expense.’
36Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?
36Which of these three do you think was a neighbor to the man who fell into the hands of robbers?”
37Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так.
37“The one who showed him mercy,” replied the expert in the law. Then Jesus told him, “Go and do likewise.”
38Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.
38As they traveled along, Jesus entered a village where a woman named Martha welcomed Him into her home.
39А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.
39She had a sister named Mary, who sat at the Lord’s feet listening to His message.
40Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.
40But Martha was distracted by all the preparations to be made. She came to Jesus and said, “Lord, do You not care that my sister has left me to serve alone? Tell her to help me!”
41Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,
41“Martha, Martha,” the Lord replied, “you are worried and upset about many things.
42одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.
42But only one thing is necessary. Mary has chosen the good portion, and it will not be taken away from her.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.