Луки 7
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
1When Jesus had concluded His discourse in the hearing of the people, He went to Capernaum.
2В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий.
2There a highly valued servant of a centurion was sick and about to die.
3Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
3When the centurion heard about Jesus, he sent some Jewish elders to ask Him to come and heal his servant.
4Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:
4They came to Jesus and pleaded with Him earnestly, “This man is worthy to have You grant this,
5любить бо нарід наш, і школу він збудував нам.
5for he loves our nation and has built our synagogue.”
6Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
6So Jesus went with them. But when He was not far from the house, the centurion sent friends with the message: “Lord, do not trouble Yourself, for I am not worthy to have You come under my roof.
7тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.
7That is why I did not consider myself worthy to come to You. But just say the word, and my servant will be healed.
8Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.
8For I myself am a man under authority, with soldiers under me. I tell one to go, and he goes; and another to come, and he comes. I tell my servant to do something, and he does it.”
9Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлї, такої віри не знайшов я.
9When Jesus heard this, He marveled at the centurion. Turning to the crowd following Him, He said, “I tell you, not even in Israel have I found such great faith.”
10І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.
10And when the messengers returned to the house, they found the servant in good health.
11І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наін, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.
11Soon afterward, Jesus went to a town called Nain. His disciples went with Him, accompanied by a large crowd.
12Як же наближив ся до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.
12As He approached the town gate, He saw a dead man being carried out, the only son of his mother, and she was a widow. And a large crowd from the town was with her.
13І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
13When the Lord saw her, He had compassion on her and said, “Do not weep.”
14І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, зʼупинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
14Then He went up and touched the coffin, and those carrying it stood still. “Young man,” He said, “I tell you, get up!”
15І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.
15And the dead man sat up and began to speak! Then Jesus gave him back to his mother.
16Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
16A sense of awe swept over all of them, and they glorified God. “A great prophet has appeared among us!” they said. “God has visited His people!”
17І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.
17And the news about Jesus spread throughout Judea and all the surrounding region.
18І сповістили Йоана ученики його про все те.
18Then John’s disciples informed him about all these things.
19І покликавши двох учеників своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
19So John called two of his disciples and sent them to ask the Lord, “Are You the One who was to come, or should we look for someone else?”
20Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
20When the men came to Jesus, they said, “John the Baptist sent us to ask, ‘Are You the One who was to come, or should we look for someone else?’”
21Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
21At that very hour Jesus healed many people of their diseases, afflictions, and evil spirits, and He gave sight to many who were blind.
22І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістїть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
22So He replied, “Go back and report to John what you have seen and heard: The blind receive sight, the lame walk, the lepers are cleansed, the deaf hear, the dead are raised, and the good news is preached to the poor.
23І блажен, хто не зблазнить ся мною.
23Blessed is the one who does not fall away on account of Me.”
24Як же пійшли посланцї Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?
24After John’s messengers had left, Jesus began to speak to the crowds about John: “What did you go out into the wilderness to see? A reed swaying in the wind?
25Або чого ж виходили ви дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
25Otherwise, what did you go out to see? A man dressed in fine clothes? Look, those who wear elegant clothing and live in luxury are found in palaces.
26Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.
26What then did you go out to see? A prophet? Yes, I tell you, and more than a prophet.
27Се той, про кого написано: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
27This is the one about whom it is written: ‘Behold, I will send My messenger ahead of You, who will prepare Your way before You.’
28Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.
28I tell you, among those born of women there is no one greater than John, yet even the least in the kingdom of God is greater than he.”
29І ввесь народ слухаючий, і митники, оправдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
29All the people who heard this, even the tax collectors, acknowledged God’s justice. For they had received the baptism of John.
30Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.
30But the Pharisees and experts in the law rejected God’s purpose for themselves, because they had not been baptized by John.
31Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?
31“To what, then, can I compare the men of this generation? What are they like?
32Подобні вони дїтям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.
32They are like children sitting in the marketplace and calling out to one another: ‘We played the flute for you, and you did not dance; we sang a dirge, and you did not weep.’
33Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола має.
33For John the Baptist came neither eating bread nor drinking wine, and you say, ‘He has a demon!’
34Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
34The Son of Man came eating and drinking, and you say, ‘Look at this glutton and drunkard, a friend of tax collectors and sinners!’
35І оправдилась премудрість од дїтей своїх усїх.
35But wisdom is vindicated by all her children.”
36Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши в господу Фарисеєву, сїв за столом.
36Then one of the Pharisees invited Jesus to eat with him, and He entered the Pharisee’s house and reclined at the table.
37І ось жінка у городї, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеєвій, принїсши любастровий збаночок мира,
37When a sinful woman from that town learned that Jesus was dining there, she brought an alabaster jar of perfume.
38і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цїлувала ноги Його, й мастила миром.
38As she stood behind Him at His feet weeping, she began to wet His feet with her tears and wipe them with her hair. Then she kissed His feet and anointed them with the perfume.
39Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.
39When the Pharisee who had invited Jesus saw this, he said to himself, “If this man were a prophet, He would know who this is and what kind of woman is touching Him—for she is a sinner!”
40І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.
40But Jesus answered him, “Simon, I have something to tell you.” “Tell me, Teacher,” he said.
41Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
41“Two men were debtors to a certain moneylender. One owed him five hundred denarii, and the other fifty.
42Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
42When they were unable to repay him, he forgave both of them. Which one, then, will love him more?”
43Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
43“I suppose the one who was forgiven more,” Simon replied. “You have judged correctly,” Jesus said.
44І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, — води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
44And turning toward the woman, He said to Simon, “Do you see this woman? When I entered your house, you did not give Me water for My feet, but she wet My feet with her tears and wiped them with her hair.
45Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої.
45You did not greet Me with a kiss, but she has not stopped kissing My feet since I arrived.
46Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.
46You did not anoint My head with oil, but she has anointed My feet with perfume.
47Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
47Therefore I tell you, because her many sins have been forgiven, she has loved much. But he who has been forgiven little loves little.”
48Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
48Then Jesus said to her, “Your sins are forgiven.”
49І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
49But those at the table began to say to themselves, “Who is this who even forgives sins?”
50Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
50And Jesus told the woman, “Your faith has saved you; go in peace.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.