Луки 8
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним,
1Soon afterward, Jesus traveled from one town and village to another, preaching and proclaiming the good news of the kingdom of God. The Twelve were with Him,
2і деякі жінки, що були сцїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло,
2as well as some women who had been healed of evil spirits and infirmities: Mary called Magdalene, from whom seven demons had gone out,
3і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.
3Joanna the wife of Herod’s household manager Chuza, Susanna, and many others. These women were ministering to them out of their own means.
4Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю:
4While a large crowd was gathering and people were coming to Jesus from town after town, He told them this parable:
5Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його.
5“A farmer went out to sow his seed. And as he was sowing, some seed fell along the path, where it was trampled, and the birds of the air devoured it.
6А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости.
6Some fell on rocky ground, and when it came up, the seedlings withered because they had no moisture.
7А инше впало між тернину; й розвившись тернина з ним, поглушила його.
7Other seed fell among thorns, which grew up with it and choked the seedlings.
8А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає.
8Still other seed fell on good soil, where it sprang up and produced a crop—a hundredfold.” As Jesus said this, He called out, “He who has ears to hear, let him hear.”
9Питали ж Його ученики Його, кажучи: Що се за приповість оця?
9Then His disciples asked Him what this parable meant.
10Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли.
10He replied, “The knowledge of the mysteries of the kingdom of God has been given to you, but to others I speak in parables, so that, ‘though seeing, they may not see; though hearing, they may not understand.’
11Єсть же ся приповість: Насїннє, се слово Боже.
11Now this is the meaning of the parable: The seed is the word of God.
12Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирає слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся.
12The seeds along the path are those who hear, but the devil comes and takes away the word from their hearts, so that they may not believe and be saved.
13Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають.
13The seeds on rocky ground are those who hear the word and receive it with joy, but they have no root. They believe for a season, but in the time of testing, they fall away.
14Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу.
14The seeds that fell among the thorns are those who hear, but as they go on their way, they are choked by the worries, riches, and pleasures of this life, and their fruit does not mature.
15Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.
15But the seeds on good soil are those with a noble and good heart, who hear the word, cling to it, and by persevering produce a crop.
16Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло.
16No one lights a lamp and covers it with a jar or puts it under a bed. Instead, he sets it on a stand, so those who enter can see the light.
17Нема бо нїчого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнаєть ся і на яв не вийде.
17For there is nothing hidden that will not be disclosed, and nothing concealed that will not be made known and brought to light.
18Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не має, і що, здаєть ся, має, візьметь ся від него.
18Pay attention, therefore, to how you listen. Whoever has will be given more, but whoever does not have, even what he thinks he has will be taken away from him.”
19Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом.
19Then Jesus’ mother and brothers came to see Him, but they were unable to reach Him because of the crowd.
20І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити.
20He was told, “Your mother and brothers are standing outside, wanting to see You.”
21Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухає і чинить його.
21But He replied, “My mother and brothers are those who hear the word of God and carry it out.”
22Стало ся ж одного дня, увійшов Він у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили.
22One day Jesus said to His disciples, “Let us cross to the other side of the lake.” So He got into a boat with them and set out.
23Як же плили, заснув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї.
23As they sailed, He fell asleep, and a windstorm came down on the lake, so that the boat was being swamped, and they were in great danger.
24Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставниче, погибаємо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й зʼпинились, і настала тишина.
24The disciples went and woke Him, saying, “Master, Master, we are perishing!” Then Jesus got up and rebuked the wind and the raging waters, and they subsided, and all was calm.
25Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелїває, і водї, і слухають Його?
25“Where is your faith?” He asked. Frightened and amazed, they asked one another, “Who is this? He commands even the winds and the water, and they obey Him!”
26І переплили в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї.
26Then they sailed to the region of the Gerasenes, across the lake from Galilee.
27Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса з давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах.
27When Jesus stepped ashore, He was met by a demon-possessed man from the town. For a long time this man had not worn clothing or lived in a house, but he stayed in the tombs.
28Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив.
28When the man saw Jesus, he cried out and fell down before Him, shouting in a loud voice, “What do You want with me, Jesus, Son of the Most High God? I beg You not to torture me!”
29Повелїв бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в залїза та пута, й стережено; й, розбиваючи окови, бував гнаний од біса в пустиню.
29For Jesus had commanded the unclean spirit to come out of the man. Many times it had seized him, and though he was bound with chains and shackles, he had broken the chains and been driven by the demon into solitary places.
30Питав же його Ісус, глаголючи: Яке тобі імя? Він же каже: Легион; бо бісів багато ввійшло в него.
30“What is your name?” Jesus asked. “Legion,” he replied, because many demons had gone into him.
31І благали Його, щоб Він не велїв їм ійти в безодню.
31And the demons kept begging Jesus not to order them to go into the Abyss.
32Був же там великий гурт свиней, що пас ся на горі; і благали Його, щоб дозволив їм в них увійти. І дозволив їм.
32There on the hillside a large herd of pigs was feeding. So the demons begged Jesus to let them enter the pigs, and He gave them permission.
33Вийшовши ж біси з чоловіка, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в озеро, та й потонув.
33Then the demons came out of the man and went into the pigs, and the herd rushed down the steep bank into the lake and was drowned.
34Побачивши ж пастухи, що сталось, повтїкали, й, пійшовши, сповістили по городах і по селах.
34When those tending the pigs saw what had happened, they ran off and reported this in the town and countryside.
35Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались.
35So the people went out to see what had happened. They came to Jesus and found the man whom the demons had left, sitting at Jesus’ feet, clothed and in his right mind; and they were afraid.
36Сповістили ж їх і ті, що бачили, як спас ся біснуватий.
36Meanwhile, those who had seen it reported how the demon-possessed man had been healed.
37І благав Його ввесь народ околицї Гадаринської вийти від них, бо страх великий обняв їх; Він же, ввійшовши в човен, вернув ся.
37Then all the people of the region of the Gerasenes asked Jesus to depart from them, because great fear had taken hold of them. So He got into the boat and started back.
38Благав же Його чоловік, з котрого вийшли біси, щоб бути з Ним; відпустив же його Ісус, глаголючи:
38The man whom the demons had left begged to go with Jesus. But He sent him away, saying,
39Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому Ісус.
39“Return home and describe how much God has done for you.” So the man went away and proclaimed all over the town how much Jesus had done for him.
40Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всї бо дожидали Його.
40When Jesus returned, the crowd welcomed Him, for they had all been waiting for Him.
41І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його.
41Just then a synagogue leader named Jairus came and fell at Jesus’ feet. He begged Him to come to his house,
42Бо дочка єдина була в него лїт дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него;
42because his only daughter, who was about twelve, was dying. As Jesus went with him, the crowds pressed around Him,
43і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись,
43including a woman who had suffered from bleeding for twelve years. She had spent all her money on physicians, but no one was able to heal her.
44і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її.
44She came up behind Jesus and touched the fringe of His cloak, and immediately her bleeding stopped.
45І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене?
45“Who touched Me?” Jesus asked. But they all denied it. “Master,” said Peter, “the people are crowding and pressing against You.”
46Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене.
46But Jesus declared, “Someone touched Me, for I know that power has gone out from Me.”
47Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усїм народом, і як одужала зараз.
47Then the woman, seeing that she could not escape notice, came trembling and fell down before Him. In the presence of all the people, she explained why she had touched Him and how she had immediately been healed.
48Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
48“Daughter,” said Jesus, “your faith has healed you. Go in peace.”
49Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Йому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.
49While He was still speaking, someone arrived from the house of the synagogue leader. “Your daughter is dead,” he told Jairus. “Do not bother the Teacher anymore.”
50Ісус же, почувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся.
50But Jesus overheard them and said to Jairus, “Do not be afraid; just believe, and she will be healed.”
51Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, та Йоана, та батька дитини й матїр.
51When He entered the house, He did not allow anyone to go in with Him except Peter, John, James, and the child’s father and mother.
52Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.
52Meanwhile, everyone was weeping and mourning for her. But Jesus said, “Stop weeping; she is not dead but asleep.”
53І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.
53And they laughed at Him, knowing that she was dead.
54Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.
54But Jesus took her by the hand and called out, “Child, get up!”
55І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти.
55Her spirit returned, and at once she got up. And He directed that she be given something to eat.
56І дивувались родителї її; Він же заповів їм нїкому не казати, що сталось.
56Her parents were astounded, but Jesus ordered them not to tell anyone what had happened.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.