Луки 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
1And on the first day of the week, very early in the morning, they came to the sepulchre, bringing the spices which they had prepared.
2Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
2And they found the stone rolled back from the sepulchre.
3І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
3And going in, they found not the body of the Lord Jesus.
4І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
4And it came to pass, as they were astonished in their mind at this, behold, two men stood by them, in shining apparel.
5Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
5And as they were afraid, and bowed down their countenance towards the ground, they said unto them: Why seek you the living with the dead?
6Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
6He is not here, but is risen. Remember how he spoke unto you, when he was in Galilee,
7глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
7Saying: The Son of man must be delivered into the hands of sinful men, and be crucified, and the third day rise again.
8І згадали слова Його,
8And they remembered his words.
9і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
9And going back from the sepulchre, they told all these things to the eleven, and to all the rest.
10Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
10And it was Mary Magdalen, and Joanna, and Mary of James, and the other women that were with them, who told these things to the apostles.
11І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
11And these words seemed to them as idle tales; and they did not believe them.
12Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
12But Peter rising up, ran to the sepulchre, and stooping down, he saw the linen cloths laid by themselves; and went away wondering in himself at that which was come to pass.
13І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
13And behold, two of them went, the same day, to a town which was sixty furlongs from Jerusalem, named Emmaus.
14І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
14And they talked together of all these things which had happened.
15І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
15And it came to pass, that while they talked and reasoned with themselves, Jesus himself also drawing near, went with them.
16Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
16But their eyes were held, that they should not know him.
17Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
17And he said to them: What are these discourses that you hold one with another as you walk, and are sad?
18Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
18And the one of them, whose name was Cleophas, answering, said to him: Art thou only a stranger to Jerusalem, and hast not known the things that have been done there in these days?
19І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
19To whom he said: What things? And they said: Concerning Jesus of Nazareth, who was a prophet, mighty in work and word before God and all the people;
20як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
20And how our chief priests and princes delivered him to be condemned to death, and crucified him.
21Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
21But we hoped, that it was he that should have redeemed Israel: and now besides all this, today is the third day since these things were done.
22тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
22Yea and certain women also of our company affrighted us, who before it was light, were at the sepulchre,
23і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
23And not finding his body, came, saying, that they had also seen a vision of angels, who say that he is alive.
24І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
24And some of our people went to the sepulchre, and found it so as the women had said, but him they found not.
25І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
25Then he said to them: O foolish, and slow of heart to believe in all things which the prophets have spoken.
26Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
26Ought not Christ to have suffered these things, and so to enter into his glory?
27І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
27And beginning at Moses and all the prophets, he expounded to them in all the scriptures, the things that were concerning him.
28І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
28And they drew night to the town, whither they were going: and he made as though he would go farther.
29Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
29But they constrained him; saying: Stay with us, because it is towards evening, and the day is now far spent. And he went in with them.
30І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
30And it came to pass, whilst he was at table with them, he took bread, and blessed, and brake, and gave to them.
31Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
31And their eyes were opened, and they knew him: and he vanished out of their sight.
32І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
32And they said one to the other: Was not our heart burning within us, whilst he spoke in this way, and opened to us the scriptures?
33І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
33And rising up, the same hour, they went back to Jerusalem: and they found the eleven gathered together, and those that were staying with them,
34як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
34Saying: The Lord is risen indeed, and hath appeared to Simon.
35І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
35And they told what things were done in the way; and how they knew him in the breaking of the bread.
36Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
36Now whilst they were speaking these things, Jesus stood in the midst of them, and saith to them: Peace be to you; it is I, fear not.
37Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
37But they being troubled and frightened, supposed that they saw a spirit.
38І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
38And he said to them: Why are you troubled, and why do thoughts arise in your hearts?
39Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
39See my hands and feet, that it is I myself; handle, and see: for a spirit hath not flesh and bones, as you see me to have.
40І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
40And when he had said this, he shewed them his hands and feet.
41Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
41But while they yet believed not, and wondered for joy, he said: Have you any thing to eat?
42Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
42And they offered him a piece of a broiled fish, and a honeycomb.
43І взявши, їв перед ними.
43And when he had eaten before them, taking the remains, he gave to them.
44Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
44And he said to them: These are the words which I spoke to you, while I was yet with you, that all things must needs be fulfilled, which are written in the law of Moses, and in the prophets, and in the psalms, concerning me.
45Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
45Then he opened their understanding, that they might understand the scriptures.
46і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
46And he said to them: Thus it is written, and thus it behoved Christ to suffer, and to rise again from the dead, the third day:
47і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
47And that penance and remission of sins should be preached in his name, unto all nations, beginning at Jerusalem.
48Ви ж сьвідки сього.
48And you are witnesses of these things.
49І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
49And I send the promise of my Father upon you: but stay you in the city till you be endued with power from on high.
50І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
50And he led them out as far as Bethania: and lifting up his hands, he blessed them.
51І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
51And it came to pass, whilst he blessed them, he departed from them, and was carried up to heaven.
52Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
52And they adoring went back into Jerusalem with great joy.
53і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
53And they were always in the temple, praising and blessing God. Amen.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.