Луки 16
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.
1And he said also to his disciples: There was a certain rich man who had a steward: and the same was accused unto him, that he had wasted his goods.
2І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай менї перелїк з твого приставництва, бо не можна вже тобі бути приставником.
2And he called him, and said to him: How is it that I hear this of thee? give an account of thy stewardship: for now thou canst be steward no longer.
3Каже ж у собі приставник: Що менї робити, що пан мій бере приставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.
3And the steward said within himself: What shall I do, because my lord taketh away from me the stewardship? To dig I am not able; to beg I am ashamed.
4Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставництва, прийняли мене в господи свої.
4I know what I will do, that when I shall be removed from the stewardship, they may receive me into their houses.
5І покликавши кожного з довжників пана свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?
5Therefore calling together every one of his lord’s debtors, he said to the first: How much dost thou owe my lord?
6Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.
6But he said: An hundred barrels of oil. And he said to him: Take thy bill and sit down quickly, and write fifty.
7Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшеницї. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.
7Then he said to another: And how much dost thou owe? Who said: An hundred quarters of wheat. He said to him: Take thy bill, and write eighty.
8І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріщі над синів сьвітла в родї своїм.
8And the lord commended the unjust steward, forasmuch as he had done wisely: for the children of this world are wiser in their generation than the children of light.
9І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.
9And I say to you: Make unto you friends of the mammon of iniquity; that when you shall fail, they may receive you into everlasting dwellings.
10Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.
10He that is faithful in that which is least, is faithful also in that which is greater: and he that is unjust in that which is little, is unjust also in that which is greater.
11Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?
11If then you have not been faithful in the unjust mammon; who will trust you with that which is the true?
12І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?
12And if you have not been faithful in that which is another’s; who will give you that which is your own?
13Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.
13No servant can serve two masters: for either he will hate the one, and love the other; or he will hold to the one, and despise the other. You cannot serve God and mammon.
14Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.
14Now the Pharisees, who were covetous, heard all these things: and they derided him.
15І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми, Бог же знає серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.
15And he said to them: You are they who justify yourselves before men, but God knoweth your hearts; for that which is high to men, is an abomination before God.
16Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобуває його.
16The law and the prophets were until John; from that time the kingdom of God is preached, and every one useth violence towards it.
17Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.
17And it is easier for heaven and earth to pass, than one tittle of the law to fall.
18Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.
18Every one that putteth away his wife, and marrieth another, committeth adultery: and he that marrieth her that is put away from her husband, committeth adultery.
19Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив що-дня пишно.
19There was a certain rich man, who was clothed in purple and fine linen; and feasted sumptuously every day.
20Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,
20And there was a certain beggar, named Lazarus, who lay at his gate, full of sores,
21і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого; тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.
21Desiring to be filled with the crumbs that fell from the rich man’s table, and no one did give him; moreover the dogs came, and licked his sores.
22Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же й багатир і поховали його.
22And it came to pass, that the beggar died, and was carried by the angels into Abraham’s bosom. And the rich man also died: and he was buried in hell.
23І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його.
23And lifting up his eyes when he was in torments, he saw Abraham afar off, and Lazarus in his bosom:
24І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.
24And he cried, and said: Father Abraham, have mercy on me, and send Lazarus, that he may dip the tip of his finger in water, to cool my tongue: for I am tormented in this flame.
25Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшаєть ся, а ти мучиш ся.
25And Abraham said to him: Son, remember that thou didst receive good things in thy lifetime, and likewise Lazareth evil things, but now he is comforted; and thou art tormented.
26Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотїли перейти звідсїля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.
26And besides all this, between us and you, there is fixed a great chaos: so that they who would pass from hence to you, cannot, nor from thence come hither.
27Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:
27And he said: Then, father, I beseech thee, that thou wouldst send him to my father’s house, for I have five brethren,
28маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.
28That he may testify unto them, lest they also come into this place of torments.
29Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.
29And Abraham said to him: They have Moses and the prophets; let them hear them.
30Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.
30But he said: No, father Abraham: but if one went to them from the dead, they will do penance.
31Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.
31And he said to him: If they hear not Moses and the prophets, neither will they believe, if one rise again from the dead.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.