Луки 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
1Now the feast of unleavened bread, which is called the pasch, was at hand.
2І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
2And the chief priests and the scribes sought how they might put Jesus to death: but they feared the people.
3Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
3And Satan entered into Judas, who was surnamed Iscariot, one of the twelve.
4І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
4And he went, and discoursed with the chief priests and the magistrates, how he might betray him to them.
5І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.
5And they were glad, and covenanted to give him money.
6І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
6And he promised. And he sought opportunity to betray him in the absence of the multitude.
7Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
7And the day of the unleavened bread came, on which it was necessary that the pasch should be killed.
8І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
8And he sent Peter and John, saying: Go, and prepare for us the pasch, that we may eat.
9Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
9But they said: Where wilt thou that we prepare?
10Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
10And he said to them: Behold, as you go into the city, there shall meet you a man carrying a pitcher of water: follow him into the house where he entereth in.
11І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
11And you shall say to the goodman of the house: The master saith to thee, Where is the guest chamber, where I may eat the pasch with my disciples?
12І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
12And he will shew you a large dining room, furnished; and there prepare.
13Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
13And they going, found as he had said to them, and made ready the pasch.
14І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
14And when the hour was come, he sat down, and the twelve apostles with him.
15І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
15And he said to them: With desire I have desired to eat this pasch with you, before I suffer.
16глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
16For I say to you, that from this time I will not eat it, till it be fulfilled in the kingdom of God.
17І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
17And having taken the chalice, he gave thanks, and said: Take, and divide it among you:
18глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
18For I say to you, that I will not drink of the fruit of the vine, till the kingdom of God come.
19І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
19And taking bread, he gave thanks, and brake; and gave to them, saying: This is my body, which is given for you. Do this for a commemoration of me.
20Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
20In like manner the chalice also, after he had supped, saying: This is the chalice, the new testament in my blood, which shall be shed for you.
21Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
21But yet behold, the hand of him that betrayeth me is with me on the table.
22Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
22And the Son of man indeed goeth, according to that which is determined: but yet, woe to that man by whom he shall be betrayed.
23І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
23And they began to inquire among themselves, which of them it was that should do this thing.
24Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
24And there was also a strife amongst them, which of them should seem to be the greater.
25Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
25And he said to them: The kings of the Gentiles lord it over them; and they that have power over them, are called beneficent.
26Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
26But you not so: but he that is the greater among you, let him become as the younger; and he that is the leader, as he that serveth.
27Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
27For which is greater, he that sitteth at table, or he that serveth? Is it not he that sitteth at table? But I am in the midst of you, as he that serveth:
28Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
28And you are they who have continued with me in my temptations:
29І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
29And I dispose to you, as my Father hath disposed to me, a kingdom;
30щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
30That you may eat and drink at my table, in my kingdom: and may sit upon thrones, judging the twelve tribes of Israel.
31Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
31And the Lord said: Simon, Simon, behold Satan hath desired to have you, that he may sift you as wheat:
32я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
32But I have prayed for thee, that thy faith fail not: and thou, being once converted, confirm thy brethren.
33Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
33Who said to him: Lord, I am ready to go with thee, both into prison, and to death.
34Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
34And he said: I say to thee, Peter, the cock shall not crow this day, till thou thrice deniest that thou knowest me. And he said to them:
35І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
35When I sent you without purse, and scrip, and shoes, did you want anything?
36Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
36But they said: Nothing. Then said he unto them: But now he that hath a purse, let him take it, and likewise a scrip; and he that hath not, let him sell his coat, and buy a sword.
37Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
37For I say to you, that this that is written must yet be fulfilled in me: And with the wicked was he reckoned. For the things concerning me have an end.
38Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
38But they said: Lord, behold here are two swords. And he said to them, It is enough.
39І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
39And going out, he went, according to his custom, to the mount of Olives. And his disciples also followed him.
40Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
40And when he was come to the place, he said to them: Pray, lest ye enter into temptation.
41А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
41And he was withdrawn away from them a stone’s cast; and kneeling down, he prayed,
42глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
42Saying: Father, if thou wilt, remove this chalice from me: but yet not my will, but thine be done.
43Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
43And there appeared to him an angel from heaven, strengthening him. And being in an agony, he prayed the longer.
44І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
44And his sweat became as drops of blood, trickling down upon the ground.
45І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
45And when he rose up from prayer, and was come to his disciples, he found them sleeping for sorrow.
46і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
46And he said to them: Why sleep you? arise, pray, lest you enter into temptation.
47Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
47As he was yet speaking, behold a multitude; and he that was called Judas, one of the twelve, went before them, and drew near to Jesus, for to kiss him.
48Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
48And Jesus said to him: Judas, dost thou betray the Son of man with a kiss?
49Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
49And they that were about him, seeing what would follow, said to him: Lord, shall we strike with the sword?
50І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
50And one of them struck the servant of the high priest, and cut off his right ear.
51І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
51But Jesus answering, said: Suffer ye thus far. And when he had touched his ear, he healed him.
52Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
52And Jesus said to the chief priests, and magistrates of the temple, and the ancients, that were come unto him: Are ye come out, as it were against a thief, with swords and clubs?
53Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
53When I was daily with you in the temple, you did not stretch forth your hands against me: but this is your hour, and the power of darkness.
54Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
54And apprehending him, they led him to the high priest’s house. But Peter followed afar off.
55Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
55And when they had kindled a fire in the midst of the hall, and were sitting about it, Peter was in the midst of them.
56Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
56Whom when a certain servant maid had seen sitting at the light, and had earnestly beheld him, she said: This man also was with him.
57Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
57But he denied him, saying: Woman, I know him not.
58А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
58And after a little while, another seeing him, said: Thou also art one of them. But Peter said: O man, I am not.
59І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
59And after the space, as it were of one hour, another certain man affirmed, saying: Of a truth, this man was also with him; for he is also a Galilean.
60Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
60And Peter said: Man, I know not what thou sayest. And immediately, as he was yet speaking, the cock crew.
61І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
61And the Lord turning looked on Peter. And Peter remembered the word of the Lord, as he had said: Before the cock crow, thou shalt deny me thrice.
62І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
62And Peter going out, wept bitterly.
63А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
63And the men that held him, mocked him, and struck him.
64І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
64And they blindfolded him, and smote his face. And they asked him, saying: Prophesy, who is it that struck thee?
65І иншого багато, хуливши, казали на Него.
65And blaspheming, many other things they said against him.
66А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
66And as soon as it was day, the ancients of the people, and the chief priests and scribes, came together; and they brought him into their council, saying: If thou be the Christ, tell us.
67Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
67And he saith to them: If I shall tell you, you will not believe me.
68коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
68And if I shall also ask you, you will not answer me, nor let me go.
69Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
69But hereafter the Son of man shall be sitting on the right hand of the power of God.
70І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
70Then said they all: Art thou then the Son of God? Who said: You say that I am.
71Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.
71And they said: What need we any further testimony? for we ourselves have heard it from his own mouth.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.