Луки 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Kralice Bible (1613)
1Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
1První pak den po sobotě, velmi ráno vyšedše, přišly k hrobu, nesouce vonné věci, kteréž byly připravily, a některé jiné byly spolu s nimi.
2Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
2I nalezly kámen odvalený od hrobu.
3І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
3A všedše tam, nenalezly těla Pána Ježíše.
4І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
4I stalo se, když ony se toho užasly, aj, muži dva postavili se podle nich, v rouše stkvoucím.
5Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
5Když se pak ony bály, a sklonily tváři své k zemi, řekli k nim: Co hledáte živého s mrtvými?
6Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
6Neníť ho tuto, ale vstalť jest. Rozpomeňte se, kterak mluvil vám, když ještě v Galilei byl,
7глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
7Řka: Že Syn člověka musí vydán býti v ruce hříšných lidí, a ukřižován býti, a třetí den z mrtvých vstáti.
8І згадали слова Його,
8I rozpomenuly se na slova jeho.
9і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
9A navrátivše se od hrobu, zvěstovaly to všecko těm jedenácti učedlníkům i jiným všechněm.
10Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
10Byly pak ženy ty: Maria Magdaléna a Johanna a Maria matka Jakubova, a jiné některé s nimi, kteréž vypravovaly to apoštolům.
11І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
11Ale oni měli za bláznovství slova jejich, a nevěřili jim.
12Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
12Tedy Petr vstav, běžel k hrobu, a pohleděv do něho, uzřel prostěradla, ana sama leží. I odšel, divě se sám v sobě, co se to stalo.
13І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
13A aj, dva z nich šli toho dne do městečka, kteréž bylo vzdálí od Jeruzaléma honů šedesáte, jemuž jméno Emaus.
14І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
14A rozmlouvali vespolek o těch všech věcech, kteréž se byly staly.
15І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
15I stalo se, když rozmlouvali a sebe se otazovali, že i Ježíš, přiblíživ se k nim, šel s nimi.
16Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
16Ale oči jejich držány byly, aby ho nepoznali.
17Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
17I řekl k nim: Které jsou to věci, o nichž rozjímáte vespolek, jdouce, a proč jste smutní?
18Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
18A odpověděv jeden, kterémuž jméno Kleofáš, řekl jemu: Ty sám jeden jsi z příchozích do Jeruzaléma, ještos nezvěděl, co se stalo v něm těchto dnů?
19І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
19Kterýmžto on řekl: I co? Oni pak řekli jemu: O Ježíšovi Nazaretském, kterýž byl muž prorok, mocný v slovu i v skutku, před Bohem i přede vším lidem,
20як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
20A kterak jej vydali přední kněží a knížata naše na odsouzení k smrti, i ukřižovali jej.
21Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
21My pak jsme se nadáli, že by on měl vykoupiti lid Izraelský. Ale nyní tomu všemu třetí den jest dnes, jakž se to stalo.
22тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
22Ale i ženy některé z našich zděsily nás, kteréž ráno byly u hrobu,
23і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
23A nenalezše těla jeho, přišly, pravíce, že jsou také vidění andělské viděly, kteřížto praví, že by živ byl.
24І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
24I chodili někteří z našich k hrobu, a nalezli tak, jakž pravily ženy, ale jeho neviděli.
25І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
25Tedy on řekl k nim: Ó blázni a zpozdilí srdcem k věření všemu tomu, což mluvili Proroci.
26Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
26Zdaliž nemusil těch věcí trpěti Kristus a tak vjíti v slávu svou?
27І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
27A počav od Mojžíše a všech Proroků, vykládal jim všecka ta písma, kteráž o něm byla.
28І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
28A vtom přiblížili se k městečku, do kteréhož šli, a on potrh se, jako by chtěl dále jíti.
29Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
29Ale oni přinutili ho, řkouce: Zůstaň s námi, nebo se již připozdívá, a den se nachýlil. I všel, aby s nimi zůstal.
30І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
30I stalo se, když seděl s nimi za stolem, vzav chléb, dobrořečil, a lámaje, podával jim.
31Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
31I otevříny jsou oči jejich, a poznali ho. On pak zmizel od očí jejich.
32І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
32I řekli vespolek: Zdaliž srdce naše v nás nehořelo, když mluvil nám na cestě a otvíral nám písma?
33І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
33A vstavše v tu hodinu, vrátili se do Jeruzaléma, a nalezli shromážděných jedenácte, a ty, kteříž s nimi byli,
34як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
34Ani praví: Že vstal Pán právě, a ukázal se Šimonovi.
35І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
35I vypravovali oni také to, co se stalo na cestě, a kterak ho poznali v lámání chleba.
36Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
36A když oni o tom rozmlouvali, postavil se Ježíš uprostřed nich, a řekl jim: Pokoj vám.
37Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
37Oni pak zhrozivše se a přestrašeni byvše, domnívali se, že by ducha viděli.
38І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
38I dí jim: Co se strašíte a myšlení vstupují na srdce vaše?
39Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
39Vizte ruce mé i nohy mé, žeť v pravdě já jsem. Dotýkejte se a vizte; neboť duch těla a kostí nemá, jako mne vidíte míti.
40І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
40A pověděv to, ukázal jim ruce i nohy.
41Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
41Když pak oni ještě nevěřili pro radost, ale divili se, řekl jim: Máte-li tu něco, ješto by se pojedlo?
42Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
42A oni podali jemu kusu ryby pečené a plástu strdi.
43І взявши, їв перед ними.
43A vzav to, pojedl před nimi,
44Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
44A řekl jim: Tatoť jsou slova, kteráž jsem mluvil vám, ještě byv s vámi: Že se musí naplniti všecko, což psáno jest v Zákoně Mojžíšově a v Prorocích i v Žalmích o mně.
45Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
45Tedy otevřel jim mysl, aby rozuměli Písmům.
46і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
46A řekl jim: Že tak psáno jest a tak musil Kristus trpěti, a třetího dne z mrtvých vstáti,
47і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
47A aby bylo kázáno ve jménu jeho pokání a odpuštění hříchů mezi všemi národy, počna od Jeruzaléma.
48Ви ж сьвідки сього.
48Vy jste pak svědkové toho.
49І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
49A aj, já pošli zaslíbení Otce svého na vás. Vy pak čekejte v městě Jeruzalémě, dokudž nebudete oblečeni mocí s výsosti.
50І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
50I vyvedl je ven až do Betany, a pozdvih rukou svých, dal jim požehnání.
51І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
51I stalo se, když jim žehnal, bral se od nich, a nesen jest do nebe.
52Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
52A oni poklonivše se jemu, navrátili se do Jeruzaléma s radostí velikou.
53і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
53A byli vždycky v chrámě, chválíce a dobrořečíce Boha. Amen.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.