Луки 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Synodal Translation (Синодальный перевод)
1Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
1В первый же день недели, очень рано, неся приготовленные ароматы, пришли они ко гробу, и вместе с ними некоторые другие;
2Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
2но нашли камень отваленным от гроба.
3І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
3И, войдя, не нашли тела Господа Иисуса.
4І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
4Когда же недоумевали они о сем, вдруг предстали перед ними два мужа в одеждах блистающих
5Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
5И когда они были в страхе и наклонили лица свои к земле, сказали им: что вы ищете живого между мертвыми?
6Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
6Его нет здесь: Он воскрес; вспомните, как Он говорил вам, когда был еще в Галилее,
7глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
7сказывая, что Сыну Человеческому надлежит быть предану в руки человеков грешников, и быть распяту, и в третий день воскреснуть.
8І згадали слова Його,
8И вспомнили они слова Его;
9і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
9и, возвратившись от гроба, возвестили все это одиннадцати и всем прочим.
10Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
10То были Магдалина Мария, и Иоанна, и Мария, мать Иакова, и другие с ними, которые сказали о сем Апостолам.
11І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
11И показались им слова их пустыми, и не поверили им.
12Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
12Но Петр, встав, побежал ко гробу и, наклонившись, увидел только пелены лежащие, и пошел назад, дивясь сам в себе происшедшему.
13І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
13В тот же день двое из них шли в селение, отстоящее стадий на шестьдесят от Иерусалима, называемое Эммаус;
14І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
14и разговаривали между собою о всех сих событиях.
15І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
15И когда они разговаривали и рассуждали между собою, и Сам Иисус, приблизившись, пошел с ними.
16Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
16Но глаза их были удержаны, так что они не узнали Его.
17Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
17Он же сказал им: о чем это вы, идя, рассуждаете между собою, и отчего вы печальны?
18Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
18Один из них, именем Клеопа, сказал Ему в ответ: неужели Ты один из пришедших в Иерусалим не знаешь о происшедшем в нем в эти дни?
19І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
19И сказал им: о чем? Они сказали Ему: что было с Иисусом Назарянином, Который был пророк, сильный в деле и слове пред Богом и всем народом;
20як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
20как предали Его первосвященники и начальники наши для осуждения на смерть и распяли Его.
21Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
21А мы надеялись было, что Он есть Тот, Который должен избавить Израиля; но со всем тем, уже третий день ныне, как это произошло.
22тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
22Но и некоторые женщины из наших изумили нас: они были рано у гроба
23і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
23и не нашли тела Его и, придя, сказывали, что они видели и явление Ангелов, которые говорят, что Он жив.
24І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
24И пошли некоторые из наших ко гробу и нашли так, как и женщины говорили, но Его не видели.
25І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
25Тогда Он сказал им: о, несмысленные и медлительные сердцем, чтобы веровать всему, что предсказывали пророки!
26Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
26Не так ли надлежало пострадать Христу и войти в славу Свою?
27І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
27И, начав от Моисея, из всех пророков изъяснял им сказанное о Нем во всем Писании.
28І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
28И приблизились они к тому селению, в которое шли; и Он показывал им вид, что хочет идти далее.
29Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
29Но они удерживали Его, говоря: останься с нами, потому что день уже склонился к вечеру. И Он вошел и остался с ними.
30І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
30И когда Он возлежал с ними, то, взяв хлеб, благословил, преломил и подал им.
31Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
31Тогда открылись у них глаза, и они узнали Его. Но Он стал невидим для них.
32І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
32И они сказали друг другу: не горело ли в нас сердце наше, когда Он говорил нам на дороге и когда изъяснял нам Писание?
33І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
33И, встав в тот же час, возвратились в Иерусалим и нашли вместе одиннадцать Апостолов и бывших с ними,
34як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
34которые говорили, что Господь истинно воскрес и явился Симону.
35І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
35И они рассказывали о происшедшем на пути, и как Он был узнан ими в преломлении хлеба.
36Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
36Когда они говорили о сем, Сам Иисус стал посреди них и сказал им: мир вам.
37Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
37Они, смутившись и испугавшись, подумали, что видят духа.
38І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
38Но Он сказал им: что смущаетесь, и для чего такие мысли входят в сердца ваши?
39Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
39Посмотрите на руки Мои и на ноги Мои; это Я Сам; осяжите Меня и рассмотрите; ибо дух плоти и костей не имеет, как видите у Меня.
40І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
40И, сказав это, показал им руки и ноги.
41Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
41Когда же они от радости еще не верили и дивились, Он сказал им: есть ли у вас здесь какая пища?
42Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
42Они подали Ему часть печеной рыбы и сотового меда.
43І взявши, їв перед ними.
43И, взяв, ел пред ними.
44Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
44И сказал им: вот то, о чем Я вам говорил, еще быв с вами, что надлежит исполниться всему, написанному о Мне в законе Моисеевом и в пророках и псалмах.
45Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
45Тогда отверз им ум к уразумению Писаний.
46і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
46И сказал им: так написано, и так надлежало пострадать Христу, и воскреснуть из мертвых в третий день,
47і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
47и проповедану быть во имя Его покаянию и прощению грехов во всех народах, начиная с Иерусалима.
48Ви ж сьвідки сього.
48Вы же свидетели сему.
49І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
49И Я пошлю обетование Отца Моего на вас; вы же оставайтесь в городе Иерусалиме, доколе не облечетесь силою свыше.
50І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
50И вывел их вон из города до Вифании и, подняв руки Свои, благословил их.
51І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
51И, когда благословлял их, стал отдаляться от них и возноситься на небо.
52Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
52Они поклонились Ему и возвратились в Иерусалим с великою радостью.
53і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
53И пребывали всегда в храме, прославляя и благословляя Бога. Аминь
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.