Луки 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
1When he went into the house of one of the rulers of the Pharisees on a Sabbath to eat bread, they were watching him.
2І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.
2Behold, a certain man who had dropsy was in front of him.
3І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
3Jesus, answering, spoke to the lawyers and Pharisees, saying, “Is it lawful to heal on the Sabbath?”
4Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
4But they were silent. He took him, and healed him, and let him go.
5І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
5He answered them, “Which of you, if your son or an ox fell into a well, wouldn’t immediately pull him out on a Sabbath day?”
6І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
6They couldn’t answer him regarding these things.
7Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
7He spoke a parable to those who were invited, when he noticed how they chose the best seats, and said to them,
8Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,
8“When you are invited by anyone to a wedding feast, don’t sit in the best seat, since perhaps someone more honorable than you might be invited by him,
9і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
9and he who invited both of you would come and tell you, ‘Make room for this person.’ Then you would begin, with shame, to take the lowest place.
10Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
10But when you are invited, go and sit in the lowest place, so that when he who invited you comes, he may tell you, ‘Friend, move up higher.’ Then you will be honored in the presence of all who sit at the table with you.
11Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
11For everyone who exalts himself will be humbled, and whoever humbles himself will be exalted.”
12Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
12He also said to the one who had invited him, “When you make a dinner or a supper, don’t call your friends, nor your brothers, nor your kinsmen, nor rich neighbors, or perhaps they might also return the favor, and pay you back.
13Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
13But when you make a feast, ask the poor, the maimed, the lame, or the blind;
14то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.
14and you will be blessed, because they don’t have the resources to repay you. For you will be repaid in the resurrection of the righteous.”
15Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
15When one of those who sat at the table with him heard these things, he said to him, “Blessed is he who will feast in God’s Kingdom!”
16Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
16But he said to him, “A certain man made a great supper, and he invited many people.
17і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
17He sent out his servant at supper time to tell those who were invited, ‘Come, for everything is ready now.’
18І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
18They all as one began to make excuses. “The first said to him, ‘I have bought a field, and I must go and see it. Please have me excused.’
19А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.
19“Another said, ‘I have bought five yoke of oxen, and I must go try them out. Please have me excused.’
20А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
20“Another said, ‘I have married a wife, and therefore I can’t come.’
21І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
21“That servant came, and told his lord these things. Then the master of the house, being angry, said to his servant, ‘Go out quickly into the streets and lanes of the city, and bring in the poor, maimed, blind, and lame.’
22І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.
22“The servant said, ‘Lord, it is done as you commanded, and there is still room.’
23І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.
23“The lord said to the servant, ‘Go out into the highways and hedges, and compel them to come in, that my house may be filled.
24Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
24For I tell you that none of those men who were invited will taste of my supper. For many are called, but few are chosen. ’”
25Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
25Now great multitudes were going with him. He turned and said to them,
26Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
26“If anyone comes to me, and doesn’t disregard his own father, mother, wife, children, brothers, and sisters, yes, and his own life also, he can’t be my disciple.
27І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
27Whoever doesn’t bear his own cross and come after me, can’t be my disciple.
28Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
28For which of you, desiring to build a tower, doesn’t first sit down and count the cost, to see if he has enough to complete it?
29щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
29Or perhaps, when he has laid a foundation and isn’t able to finish, everyone who sees begins to mock him,
30Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
30saying, ‘This man began to build and wasn’t able to finish.’
31Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
31Or what king, as he goes to encounter another king in war, will not sit down first and consider whether he is able with ten thousand to meet him who comes against him with twenty thousand?
32Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
32Or else, while the other is yet a great way off, he sends an envoy and asks for conditions of peace.
33Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.
33So therefore, whoever of you who doesn’t renounce all that he has, he can’t be my disciple.
34Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?
34“Salt is good, but if the salt becomes flat and tasteless, with what do you season it?
35Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.
35It is fit neither for the soil nor for the manure pile. It is thrown out. He who has ears to hear, let him hear.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.