Луки 13
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейцїв, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх.
1Now there were some present at the same time who told him about the Galileans whose blood Pilate had mixed with their sacrifices.
2І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішнїщі від усїх Галилейцїв були, що так постраждали?
2Jesus answered them, “Do you think that these Galileans were worse sinners than all the other Galileans, because they suffered such things?
3Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, усї так само погинете.
3I tell you, no, but unless you repent, you will all perish in the same way.
4Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила їх, думаєте, що сї були більші довжники, над усїх людей що живуть в Єрусалимі?
4Or those eighteen on whom the tower in Siloam fell and killed them—do you think that they were worse offenders than all the men who dwell in Jerusalem?
5Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всї так само погинете.
5I tell you, no, but, unless you repent, you will all perish in the same way.”
6Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов.
6He spoke this parable. “A certain man had a fig tree planted in his vineyard, and he came seeking fruit on it and found none.
7Рече ж до винаря: Ось три роки приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її: на що й землю займає?
7He said to the vine dresser, ‘Behold, these three years I have come looking for fruit on this fig tree, and found none. Cut it down! Why does it waste the soil?’
8Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм;
8He answered, ‘Lord, leave it alone this year also, until I dig around it and fertilize it.
9чей зродить овощ; коли ж нї, тодї зрубаєш її.
9If it bears fruit, fine; but if not, after that, you can cut it down.’”
10Навчав же в одній школї по суботам.
10He was teaching in one of the synagogues on the Sabbath day.
11І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була згорблена, й не могла зовсїм випростатись.
11Behold, there was a woman who had a spirit of infirmity eighteen years. She was bent over and could in no way straighten herself up.
12Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.
12When Jesus saw her, he called her and said to her, “Woman, you are freed from your infirmity.”
13І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога.
13He laid his hands on her, and immediately she stood up straight and glorified God.
14Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: Є шість днїв, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.
14The ruler of the synagogue, being indignant because Jesus had healed on the Sabbath, said to the multitude, “There are six days in which men ought to work. Therefore come on those days and be healed, and not on the Sabbath day!”
15Відказав тодї йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязує вола свого або осла від ясел, та веде поїти?
15Therefore the Lord answered him, “You hypocrites! Doesn’t each one of you free his ox or his donkey from the stall on the Sabbath and lead him away to water?
16Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач, вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй?
16Ought not this woman, being a daughter of Abraham whom Satan had bound eighteen long years, be freed from this bondage on the Sabbath day?”
17І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всї люде радувались усїм славним, що сталось від Него?
17As he said these things, all his adversaries were disappointed; and all the multitude rejoiced for all the glorious things that were done by him.
18Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його?
18He said, “What is God’s Kingdom like? To what shall I compare it?
19Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його.
19It is like a grain of mustard seed which a man took and put in his own garden. It grew and became a large tree, and the birds of the sky live in its branches.”
20І знов рече: Кому уподоблю царство Боже?
20Again he said, “To what shall I compare God’s Kingdom?
21Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все.
21It is like yeast, which a woman took and hid in three measures of flour, until it was all leavened.”
22І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму.
22He went on his way through cities and villages, teaching, and traveling on to Jerusalem.
23Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них:
23One said to him, “Lord, are they few who are saved?” He said to them,
24Силкуйтесь увійти тїсними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.
24“Strive to enter in by the narrow door, for many, I tell you, will seek to enter in and will not be able.
25І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;
25When once the master of the house has risen up and has shut the door, and you begin to stand outside and to knock at the door, saying, ‘Lord, Lord, open to us!’ then he will answer and tell you, ‘I don’t know you or where you come from.’
26тодї станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси.
26Then you will begin to say, ‘We ate and drank in your presence, and you taught in our streets.’
27І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду.
27He will say, ‘I tell you, I don’t know where you come from. Depart from me, all you workers of iniquity.’
28Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всїх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть.
28There will be weeping and gnashing of teeth when you see Abraham, Isaac, Jacob, and all the prophets in God’s Kingdom, and yourselves being thrown outside.
29І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому:
29They will come from the east, west, north, and south, and will sit down in God’s Kingdom.
30І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останнї.
30Behold, there are some who are last who will be first, and there are some who are first who will be last.”
31Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити.
31On that same day, some Pharisees came, saying to him, “Get out of here and go away, for Herod wants to kill you.”
32І рече їм: Ідїть та скажіть лисицї тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогоднї й завтра, а третього дня скінчаю ся.
32He said to them, “Go and tell that fox, ‘Behold, I cast out demons and perform cures today and tomorrow, and the third day I complete my mission.
33Тільки ж мушу сьогоднї і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму.
33Nevertheless I must go on my way today and tomorrow and the next day, for it can’t be that a prophet would perish outside of Jerusalem.’
34Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотїли.
34“Jerusalem, Jerusalem, you who kills the prophets and stones those who are sent to her! How often I wanted to gather your children together, like a hen gathers her own brood under her wings, and you refused!
35Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє.
35Behold, your house is left to you desolate. I tell you, you will not see me until you say, ‘Blessed is he who comes in the name of the Lord!’”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.