Луки 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усїма бісами, й недуги сцїляти.
1He called the twelve together and gave them power and authority over all demons, and to cure diseases.
2І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих.
2He sent them out to preach God’s Kingdom and to heal the sick.
3І рече до них: Нїчого не беріть на дорогу, нї палицї, нї торбини, нї хлїба, нї срібла, анї по дві одежинї майте.
3He said to them, “Take nothing for your journey—no staffs, nor wallet, nor bread, nor money. Don’t have two tunics each.
4І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте.
4Into whatever house you enter, stay there, and depart from there.
5А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуваннє проти них.
5As many as don’t receive you, when you depart from that city, shake off even the dust from your feet for a testimony against them.”
6Вийшовши ж, ходили по селах, благовіствуючи та сцїляючи всюди.
6They departed and went throughout the villages, preaching the Good News and healing everywhere.
7Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманїв: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих,
7Now Herod the tetrarch heard of all that was done by him; and he was very perplexed, because it was said by some that John had risen from the dead,
8инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес.
8and by some that Elijah had appeared, and by others that one of the old prophets had risen again.
9І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його.
9Herod said, “I beheaded John, but who is this about whom I hear such things?” He sought to see him.
10І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окроме у місце пусте города, званого Витсаїда.
10The apostles, when they had returned, told him what things they had done. He took them and withdrew apart to a desert region of a city called Bethsaida.
11Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював.
11But the multitudes, perceiving it, followed him. He welcomed them, spoke to them of God’s Kingdom, and he cured those who needed healing.
12День же почав нахилятись; приступивши ж дванайцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місцї.
12The day began to wear away; and the twelve came and said to him, “Send the multitude away, that they may go into the surrounding villages and farms and lodge and get food, for we are here in a deserted place.”
13Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлїбів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі.
13But he said to them, “You give them something to eat.” They said, “We have no more than five loaves and two fish, unless we should go and buy food for all these people.”
14Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро.
14For they were about five thousand men. He said to his disciples, “Make them sit down in groups of about fifty each.”
15І зробили так, і посадовили всїх.
15They did so, and made them all sit down.
16Узявши ж пять хлїбів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом.
16He took the five loaves and the two fish, and looking up to the sky, he blessed them, broke them, and gave them to the disciples to set before the multitude.
17І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів.
17They ate and were all filled. They gathered up twelve baskets of broken pieces that were left over.
18І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ?
18As he was praying alone, the disciples were near him, and he asked them, “Who do the multitudes say that I am?”
19Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес.
19They answered, “‘John the Baptizer,’ but others say, ‘Elijah,’ and others, that one of the old prophets has risen again.”
20Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.
20He said to them, “But who do you say that I am?” Peter answered, “The Christ of God.”
21Він же, заказавши їм, повелїв нїкому не казати про се,
21But he warned them and commanded them to tell this to no one,
22глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
22saying, “The Son of Man must suffer many things, and be rejected by the elders, chief priests, and scribes, and be killed, and the third day be raised up.”
23Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе, й бере хрест свій що-дня, та й іде слїдом за мною.
23He said to all, “If anyone desires to come after me, let him deny himself, take up his cross, and follow me.
24Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.
24For whoever desires to save his life will lose it, but whoever will lose his life for my sake will save it.
25Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?
25For what does it profit a man if he gains the whole world, and loses or forfeits his own self?
26Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.
26For whoever will be ashamed of me and of my words, of him will the Son of Man be ashamed when he comes in his glory, and the glory of the Father, and of the holy angels.
27Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже.
27But I tell you the truth: There are some of those who stand here who will in no way taste of death until they see God’s Kingdom.”
28Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.
28About eight days after these sayings, he took with him Peter, John, and James, and went up onto the mountain to pray.
29І, як молив ся Він, вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.
29As he was praying, the appearance of his face was altered, and his clothing became white and dazzling.
30І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия;
30Behold, two men were talking with him, who were Moses and Elijah,
31вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.
31who appeared in glory and spoke of his departure, which he was about to accomplish at Jerusalem.
32Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.
32Now Peter and those who were with him were heavy with sleep, but when they were fully awake, they saw his glory, and the two men who stood with him.
33І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.
33As they were parting from him, Peter said to Jesus, “Master, it is good for us to be here. Let’s make three tents: one for you, one for Moses, and one for Elijah,” not knowing what he said.
34Як же він се говорив, постала хмара, та й отїнила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.
34While he said these things, a cloud came and overshadowed them, and they were afraid as they entered into the cloud.
35І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його.
35A voice came out of the cloud, saying, “This is my beloved Son. Listen to him!”
36А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нїкому не оповідали в ті днї нїчого, що бачили.
36When the voice came, Jesus was found alone. They were silent, and told no one in those days any of the things which they had seen.
37Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
37On the next day, when they had come down from the mountain, a great multitude met him.
38І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.
38Behold, a man from the crowd called out, saying, “Teacher, I beg you to look at my son, for he is my only born child.
39І ось дух хапає його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.
39Behold, a spirit takes him, he suddenly cries out, and it convulses him so that he foams; and it hardly departs from him, bruising him severely.
40І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.
40I begged your disciples to cast it out, and they couldn’t.”
41І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.
41Jesus answered, “Faithless and perverse generation, how long shall I be with you and bear with you? Bring your son here.”
42Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.
42While he was still coming, the demon threw him down and convulsed him violently. But Jesus rebuked the unclean spirit, healed the boy, and gave him back to his father.
43Зʼумляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всї дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:
43They were all astonished at the majesty of God. But while all were marveling at all the things which Jesus did, he said to his disciples,
44Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.
44“Let these words sink into your ears, for the Son of Man will be delivered up into the hands of men.”
45Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.
45But they didn’t understand this saying. It was concealed from them, that they should not perceive it, and they were afraid to ask him about this saying.
46Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.
46An argument arose among them about which of them was the greatest.
47Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,
47Jesus, perceiving the reasoning of their hearts, took a little child, and set him by his side,
48і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймає; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.
48and said to them, “Whoever receives this little child in my name receives me. Whoever receives me receives him who sent me. For whoever is least among you all, this one will be great.”
49І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами.
49John answered, “Master, we saw someone casting out demons in your name, and we forbade him, because he doesn’t follow with us.”
50І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.
50Jesus said to him, “Don’t forbid him, for he who is not against us is for us.”
51І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,
51It came to pass, when the days were near that he should be taken up, he intently set his face to go to Jerusalem
52і післав посланцї перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.
52and sent messengers before his face. They went and entered into a village of the Samaritans, so as to prepare for him.
53І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.
53They didn’t receive him, because he was traveling with his face set toward Jerusalem.
54Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?
54When his disciples, James and John, saw this, they said, “Lord, do you want us to command fire to come down from the sky and destroy them, just as Elijah did?”
55Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.
55But he turned and rebuked them, “You don’t know of what kind of spirit you are.
56Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.
56For the Son of Man didn’t come to destroy men’s lives, but to save them.” They went to another village.
57Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи.
57As they went on the way, a certain man said to him, “I want to follow you wherever you go, Lord.”
58І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнїзда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити.
58Jesus said to him, “The foxes have holes and the birds of the sky have nests, but the Son of Man has no place to lay his head.”
59Рече ж до другого: Йди слїдом за мною. Він же каже: Господи, дозволь менї пійти перш поховати батька мого.
59He said to another, “Follow me!” But he said, “Lord, allow me first to go and bury my father.”
60Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерцїв, ти ж іди, проповідуй царство Боже.
60But Jesus said to him, “Leave the dead to bury their own dead, but you go and announce God’s Kingdom.”
61Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм.
61Another also said, “I want to follow you, Lord, but first allow me to say good-bye to those who are at my house.”
62Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.
62But Jesus said to him, “No one, having put his hand to the plow and looking back, is fit for God’s Kingdom.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.