Луки 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
1Ынтр-о зи де Сабат, Исус а интрат ын каса унуя дин фрунташий фарисеилор ка сэ прынзяскэ. Фарисеий Ыл пындяу де апроапе.
2І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.
2Ши ынаинтя Луй ера ун ом болнав де дропикэ.
3І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
3Исус а луат кувынтул ши а зис ынвэцэторилор Леӂий ши фарисеилор: „Оареесте ынгэдуит а виндека ын зиуа Сабатулуй сау ну?”
4Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
4Ей тэчяу. Атунч, Исус а луат де мынэ пе омул ачела, л-а виндекат ши й-а дат друмул.
5І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
5Пе урмэ, ле-а зис: „Чинединтре вой, дакэ-й каде копилул сау боул ын фынтынэ, ну-л ва скоате ындатэ афарэ, ын зиуа Сабатулуй?”
6І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
6Ши н-ау путут сэ-Й рэспундэ нимик ла ачесте ворбе.
7Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
7Апой, кынд а вэзут кэ чей пофтиць ла масэ алеӂяу локуриле динтый, ле-а спус о пилдэ. Ши ле-а зис:
8Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,
8„Кынд ешть пофтит де чинева ла нунтэ, сэ ну те ашезь ла масэ ын локул динтый, ка ну кумва, принтре чей пофтиць де ел, сэ фие алтул май ку вазэ декыт тине,
9і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
9ши чел че те-а пофтит ши пе тине ши пе ел сэ винэ сэ-ць зикэ: ‘Дэ локул тэу омулуй ачестуя.’ Атунч, ку рушине, ва требуи сэ ей локул де пе урмэ.
10Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
10Чи, кынд ешть пофтит, ду-те ши ашазэ-те ын локул чел май де пе урмэ, пентру ка, атунч кынд ва вени чел че те-а пофтит, сэ-ць зикэ: ‘Приетене, мутэ-те май сус.’ Лукрул ачеста ыць ва фаче чинсте ынаинтя тутурор челор че вор фи ла масэ ымпреунэ ку тине.
11Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
11Кэчорьчине се ыналцэ ва фи смерит ши чине се смереште ва фи ынэлцат.”
12Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
12А зис ши челуй че-Л пофтисе: „Кынд дай ун прынз сау о чинэ, сэ ну кемь пе приетений тэй, нич пе фраций тэй, нич пе нямуриле тале, нич пе вечиний богаць, ка ну кумва сэ те кеме ши ей ла рындул лор пе тине ши сэ ей астфел о рэсплатэ пентру че ай фэкут.
13Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
13Чи, кынд дай о масэ, кямэ пе сэрачь, пе скилозь, пе шкьопь, пе орбь.
14то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.
14Ши ва фи фериче де тине, пентру кэ ей н-ау ку че сэ-ць рэсплэтяскэ, дар ци се ва рэсплэти ла ынвиеря челор неприхэниць.”
15Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
15Унул дин чей че шедяу ла масэ ку Ел, кынд а аузит ачесте ворбе, Й-а зис: „Фериче де ачела каре ва прынзи ын Ымпэрэция луй Думнезеу!”
16Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
16Ши Исус й-а рэспунс: „Ун ом а дат о чинэ маре ши а пофтит пе мулць.
17і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
17Ла часул чиней, атримис пе робул сэу сэ спунэ челор пофтиць: ‘Вениць, кэч ятэ кэ тоате сунт гата.’
18І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
18Дар тоць, паркэ фусесерэ ворбиць, ау ынчепут сэ се дезвиновэцяскэ. Чел динтый й-а зис: ‘Ам кумпэрат ун огор ши требуе сэ мэ дук сэ-л вэд; рогу-те сэ мэ ерць.’
19А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.
19Ун алтул а зис: ‘Ам кумпэрат чинч перекь де бой ши мэ дук сэ-й ынчерк: яртэ-мэ, те рог.’
20А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
20Ун алтул а зис: ‘Токмай акум м-ам ынсурат ши де ачея ну пот вени.’
21І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
21Кынд с-а ынторс робул, а спус стэпынулуй сэу ачесте лукрурь. Атунч, стэпынул касей с-а мыният ши а зис робулуй сэу: ‘Ду-те деграбэ ын пецеле ши улицеле четэций ши аду аич пе чей сэрачь, чунӂь, орбь ши шкьопь.’
22І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.
22Ла урмэ, робул а зис: ‘Стэпыне, с-а фэкут кум ай порунчит ши тот май есте лок.’
23І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.
23Ши стэпынул а зис робулуй: ‘Ешь ла друмурь ши ла гардурь ши, пе чей че-й вей гэси, силеште-й сэ интре, ка сэ ми се умпле каса.
24Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
24Кэч вэ спун кэ ничунулдин чей пофтиць ну ва густа дин чина мя.’”
25Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
25Ымпреунэ ку Исус мерӂяу мулте нороаде. Ел С-а ынторс ши ле-а зис:
26Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
26„Дакэвине чинева ла Мине шину урэште пе татэл сэу, пе мама са, пе невастэ-са, пе копиий сэй, пе фраций сэй, пе сурориле сале, бакяр ынсэшь вяца са, ну поате фи ученикул Меу.
27І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
27Ши орьчинену-шь поартэ кручя ши ну вине дупэ Мине ну поате фи ученикул Меу.
28Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
28Кэч чинединтре вой, дакэ вря сэ зидяскэ ун турн, ну стэ май ынтый сэ-шь факэ сокотяла келтуйелилор, ка сэ вадэ дакэ аре ку че сэ-л сфыршяскэ?
29щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
29Пентру ка ну кумва, дупэ че й-а пус темелия, сэ ну-л поатэ сфырши, ши тоць чей че-л вор ведя сэ ынчапэ сэ рыдэ де ел
30Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
30ши сэ зикэ: ‘Омул ачеста а ынчепут сэ зидяскэ ши н-а путут испрэви.’
31Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
31Сау каре ымпэрат, кынд мерӂе сэ се батэ ын рэзбой ку ун алт ымпэрат, ну стэ май ынтый сэ се сфэтуяскэ дакэ ва путя мерӂе ку зече мий де оамень ынаинтя челуй че вине ымпотрива луй ку доуэзечь де мий?
32Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
32Алтфел, пе кынд челэлалт ымпэрат есте ынкэ департе, ый тримите о солие сэ чарэ паче.
33Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.
33Тот аша, орьчине динтре вой, каре ну се ляпэдэ де тот че аре, ну поате фи ученикул Меу.
34Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?
34Саря есте бунэ, дар, дакэ саря ышь перде густул ей де саре, прин че и се ва да ынапой густул ачеста?
35Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.
35Атунч ну май есте бунэ нич пентру пэмынт, нич пентру гуной, чи есте арункатэ афарэ. Чине аре урекь де аузит сэ аудэ.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.