Луки 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Modern Hebrew Bible
1Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,
1אחרי אשר רבים הואילו לחבר ספור המעשים אשר נאמנו בשלמות בתוכנו׃
2як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
2כאשר מסרום לנו הראים אתם בעיניהם מתחלה ואשר היו משרתי הדבר׃
3то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
3חשבתי לטוב גם אני החפש כל הדברים היטב מראשיתם לכתבם אליך בסדר תאופילוס האדיר׃
4щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
4למען תדע קשט האמרים אשר חנכת בם׃
5Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
5כהן היה בימי הורדוס מלך יהודה זכריה שמו ממשמרת אביה ולו אשה מבנות אהרן ושמה אלישבע׃
6Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
6ושניהם היו צדיקים לפני האלהים והלכי תם בכל מצות יהוה ובחקתיו׃
7І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
7ולא היה להם ילד כי אלישבע עקרה ושניהם באו בימים׃
8Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
8ויהי היום ויכהן לפני אלהים בסדר משמרתו׃
9то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
9וכמשפט עבודת הכהנים יצא גורלו להקטיר קטרת ויבא אל היכל יהוה׃
10А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
10וכל קהל העם היו מתפללים בחוץ בעת הקטרת׃
11Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
11וירא אליו מלאך יהוה עמד לימין מזבח הקטרת׃
12І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
12ויבהל זכריה בראותו אתו ואימה נפלה עליו׃
13Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
13ויאמר אליו המלאך אל תירא זכריהו כי נשמעה תפלתך ואלישבע אשתך תלד לך בן וקראת שמו יוחנן׃
14І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
14והיה לך לשמחה וגיל ורבים ישמחו בהולדו׃
15Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
15כי גדול יהיה לפני יהוה ויין ושכר לא ישתה ורוח הקדש ימלא בעודנו בבטן אמו׃
16І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
16ורבים מבני ישראל ישיב אל יהוה אלהיהם׃
17І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
17והוא ילך לפניו ברוח אליהו ובגבורתו להשיב את לב אבות על בנים ואת הסוררים לתבונת הצדיקים להעמיד ליהוה עם מתקן׃
18І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
18ויאמר זכריה אל המלאך במה אדע זאת כי אני זקנתי ואשתי באה בימים׃
19І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
19ויען המלאך ויאמר אליו אני גבריאל העומד לפני האלהים ושלוח אנכי לדבר אליך ולבשרך את זאת׃
20І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
20והנה תאלם ולא תוכל לדבר עד היום אשר תהיה זאת תחת כי לא האמנת בדברי אשר ימלאו למועדם׃
21І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
21והעם היה מחכה לזכריה ויתמהו כי אחר בהיכל׃
22Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
22ויהי בצאתו לא יכל לדבר אליהם וידעו כי מראה ראה בהיכל וירמז להם ועודנו נאלם׃
23І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
23ויהי כאשר מלאו ימי עבדתו וילך לו אל ביתו׃
24Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:
24ויהי אחרי הימים האלה ותהר אלישבע אשתו ותתחבא חמשה חדשים ותאמר׃
25Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
25ככה עשה לי יהוה בימי פקדו אותי לאסף את חרפתי בתוך בני אדם׃
26Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
26ויהי בחדש הששי וישלח המלאך גבריאל מאת האלהים גלילה אל עיר אשר שמה נצרת׃
27до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
27אל בתולה מארשה לאיש אשר שמו יוסף מבית דוד ושם הבתולה מרים׃
28І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.
28ויבא המלאך אליה החדרה ויאמר שלום לך אשת חן יהוה עמך ברוכה את בנשים׃
29Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
29והיא בראותה נבהלה לדברו ותאמר בלבה מה היא הברכה הזאת׃
30І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
30ויאמר לה המלאך אל תיראי מרים כי מצאת חן לפני האלהים׃
31І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
31והנך הרה וילדת בן וקראת את שמו ישוע׃
32Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
32והוא גדול יהיה ובן עליון יקרא ויהוה אלהים יתן לו את כסא דוד אביו׃
33і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.
33ועל בית יעקב ימלך לעולם ועד ולמלכותו אין קץ׃
34Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
34ותאמר מרים אל המלאך איך תהיה זאת ואני אינני ידעת איש׃
35І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
35ויען המלאך ויאמר אליה רוח הקדש תבוא עליך וגבורת עליון תצל עליך על כן גם לקדוש הילוד יקרא בן אלהים׃
36І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.
36והנה אלישבע קרובתך אשר קראו לה עקרה גם היא הרתה בן בזקנתה וזה לה החדש הששי׃
37Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
37כי לא יפלא מאלהים כל דבר׃
38Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
38ותאמר מרים הנני שפחת יהוה יהי לי כדברך ויצא מאתה המלאך׃
39Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
39ותקם מרים בימים ההם ותמהר ללכת ההרה אל עיר יהודה׃
40і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
40ותבא בית זכריה ותברך את אלישבע׃
41І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
41ויהי כשמע אלישבע את ברכת מרים וירקד הילד במעיה ותמלא אלישבע רוח הקדש׃
42і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
42ותקרא בקול גדול ותאמר ברוכה את בנשים וברוך פרי בטנך׃
43І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
43ומאין לי זאת אשר אם אדני באה אלי׃
44Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
44כי קול ברכתך בא באזני והנה רקד בשמחה הילד במעי׃
45І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
45ואשרי המאמינה כי המלא תמלא אשר דבר לה מאת יהוה׃
46І рече Мария: Величає душа моя Господа,
46ותאמר מרים רוממה נפשי את יהוה׃
47і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
47ותגל רוחי באלהי ישעי׃
48що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
48]94-84[ אשר ראה בעני אמתו כי הנה מעתה כל הדרות יאשרוני כי גדלות עשה לי שדי וקדוש שמו׃
49бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
49]94-84[׃
50І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.
50וחסדו לדור דורים על יראיו׃
51Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;
51גבורות עשה בזרעו פזר גאים במזמות לבבם׃
52поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
52הרס נדיבים מכסאותו וירם שפלים׃
53голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
53רעבים מלא טוב ועשירים שלח ריקם׃
54прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
54תמך בישראל עבדו לזכר את רחמיו׃
55(як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
55כאשר דבר אל אבותינו לאברהם ולזרעו עד עולם׃
56Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
56ותשב מרים עמה כשלשה חדשים ותשב לביתה׃
57Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
57וימלאו ימי אלישבע ללדת ותלד בן׃
58І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
58וישמעו שכניה וקרוביה כי הגדיל יהוה את חסדו עמה וישמחו אתה׃
59І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.
59ויהי ביום השמיני ויבאו למול את הילד ויקראו אתו זכריה על שם אביו׃
60І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
60ותען אמו ותאמר לא כי יוחנן יקרא׃
61І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.
61ויאמרו אליה אין איש במשפחתך אשר נקרא בשם הזה׃
62Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.
62וירמזו אל אביו לדעת מה השם אשר יחפץ להקרא לו׃
63І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
63וישאל לוח ויכתב עליו לאמר יוחנן שמו ויתמהו כלם׃
64Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
64ויפתח פיו ולשונו פתאם וידבר ויברך את האלהים׃
65І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
65ותפל אימה על כל שכניהם ויספר כל הדברים האלה בכל הרי יהודה׃
66І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
66וישימו כל השמעים אל לבם לאמר מה אפוא יהיה הילד הזה ויד יהוה היתה עמו׃
67І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
67וימלא זכריה אביו רוח הקדש וינבא לאמר׃
68Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
68ברוך יהוה אלהי ישראל כי פקד את עמו וישלח לו פדות׃
69і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
69וירם לנו קרן ישועה בבית דוד עבדו׃
70(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)
70כאשר דבר בפי נביאיו הקדושים אשר מעולם׃
71спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,
71ישועה מאיבינו ומיד כל שנאינו׃
72щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
72לעשות חסד עם אבותינו ולזכר את ברית קדשו׃
73клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
73את השבועה אשר נשבע לאברהם אבינו׃
74та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
74להצילנו מיד איבינו ולתתנו לעבדו בלי פחד׃
75служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.
75בתמים ובצדקה לפניו כל ימי חיינו׃
76А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;
76ואתה הילד נביא עליון תקרא כי לפני יהוה תלך לפנות את דרכיו׃
77щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
77לתת דעת הישועה לעמו בסליחת חטאתיהם׃
78по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
78ברחמי חסד אלהינו אשר בהם פקדנו הנגה ממרום׃
79щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
79להאיר לישבי חשך וצלמות ולהכין את רגלינו אל דרך השלום׃
80Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
80ויגדל הילד ויחזק ברוח ויהי במדברות עד יום הראתו אל ישראל׃
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.