Приповісток 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Нехай тебе до злих людей не пориває, анї бажай товаришувати з ними,
1[Ne æmuleris viros malos, nec desideres esse cum eis:
2Бо в серцї в них насильство, а уста їх говорять лихе.
2quia rapinas meditatur mens eorum, et fraudes labia eorum loquuntur.
3Мудрістю уладжуєсь дім, і розумом скріпляєсь,
3Sapientia ædificabitur domus, et prudentia roborabitur.
4Знаннє же сповняє внутро його всяким дорогим і прекрасним майном.
4In doctrina replebuntur cellaria, universa substantia pretiosa et pulcherrima.
5Мудрий чоловік потужен, і розум піддержує силу в чоловіка.
5Vir sapiens fortis est, et vir doctus robustus et validus:
6Тим то й війну веди з розвагою, а добрий конець буде, як буде доволї нарад.
6quia cum dispositione initur bellum, et erit salus ubi multa consilia sunt.
7Про дурного мудрість — річ надто висока, й в брамі нї пари він із уст не пустить.
7Excelsa stulto sapientia; in porta non aperiet os suum.
8Хто задумає заподїяти лихо, того й лиходїєм називають.
8Qui cogitat mala facere stultus vocabitur:
9Помисл дурноти — гріх; зрадник — людям гидота.
9cogitatio stulti peccatum est, et abominatio hominum detractor.
10Коли ти в бідї показавсь безсилком, то бідна сила в тебе.
10Si desperaveris lassus in die angustiæ, imminuetur fortitudo tua.]
11Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнє — чи ж покинеш їх?
11[Erue eos qui ducuntur ad mortem, et qui trahuntur ad interitum, liberare ne cesses.
12Скажеш може: Ми про се не знали! Та, може, й той не знає, що вивідує серця? Той, що дивиться тобі в душу, той се знає, й відплатить чоловікові по вчинках його.
12Si dixeris: Vires non suppetunt; qui inspector est cordis ipse intelligit: et servatorem animæ tuæ nihil fallit, reddetque homini juxta opera sua.
13Їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню:
13Comede, fili mi, mel, quia bonum est, et favum dulcissimum gutturi tuo.
14Оттаке й спізнаннє мудростї для душі твоєї. Як ти вже знайшов її, то й придбав будущину ти, й надїя твоя не даремна.
14Sic et doctrina sapientiæ animæ tuæ: quam cum inveneris, habebis in novissimis spem, et spes tua non peribit.
15Безбожний! не задумуй лиха на домівку праведного, й не пустош місця спокою його,
15Ne insidieris, et quæras impietatem in domo justi, neque vastes requiem ejus.
16Бо праведний впаде сїм раз — і встане, безбожні же впадуть у погибель.
16Septies enim cadet justus, et resurget: impii autem corruent in malum.
17Як ворог твій впаде, не радуйсь, і не веселись у серцї, як він спотикнеться;
17Cum ceciderit inimicus tuus ne gaudeas, et in ruina ejus ne exsultet cor tuum:
18А то побачить Господь і невгодно буде воно йому, й одверне гнїв свій від його.
18ne forte videat Dominus, et displiceat ei, et auferat ab eo iram suam.
19Не сердься на лиходїїв, і не завидуй безбожним,
19Ne contendas cum pessimis, nec æmuleris impios:
20Бо лихого будущина пропаща, а сьвітильник безбожних загасне.
20quoniam non habent futurorum spem mali, et lucerna impiorum extinguetur.
21Мій сину! Господа й царя твого страхайся; з ворохобниками не товаришуй,
21Time Dominum, fili mi, et regem, et cum detractoribus non commiscearis:
22Бо нагло прийде погибель від них, — і біду від обох — хто її наперед узнає?
22quoniam repente consurget perditio eorum, et ruinam utriusque quis novit?]
23Сказано ще й се мудрими: Вважати в судї на особу — се погано.
23Hæc quoque sapientibus. [Cognoscere personam in judicio non est bonum.
24Хто винуватому скаже: „Ти невинен‟, того клясти ме люд, того зненавидить народ;
24Qui dicunt impio: Justus es: maledicent eis populi, et detestabuntur eos tribus.
25Хто ж викаже його вину, тих будуть любити й благословити.
25Qui arguunt eum laudabuntur, et super ipsos veniet benedictio.
26Хто відказує по правдї, наче в уста цїлує.
26Labia deosculabitur qui recta verba respondet.
27Упорай перш твої поза домом справи, упорай перш усе на твойму полі, а тодї вже й в твоїй домівцї розпоряджуй.
27Præpara foris opus tuum, et diligenter exerce agrum tuum, ut postea ædifices domum tuam.
28Не будь льживим на ближнього твого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми?
28Ne sis testis frustra contra proximum tuum, nec lactes quemquam labiis tuis.
29Не говори: Як він менї вчинив, так само й я йому вчиню: відплачу чоловікови по вчинкам його.
29Ne dicas: Quomodo fecit mihi, sic faciam ei; reddam unicuique secundum opus suum.]
30Йшов я раз попри поле чоловіка лїнивого, й уз виноградний сад чоловіка скупоумного:
30[Per agrum hominis pigri transivi, et per vineam viri stulti:
31Дивлюсь — терниною все позаростало, земля кругом кропивою окрилась, а камінна огорожя розвалилась.
31et ecce totum repleverant urticæ, et operuerant superficiem ejus spinæ, et maceria lapidum destructa erat.
32Споглянув я й взяв се до серця, споглянув та й навчивсь такій пересторозї:
32Quod cum vidissem, posui in corde meo, et exemplo didici disciplinam.
33Не довго будеш спати, не довго дрімати; не довго — згорнувши руки, полежиш, —
33Parum, inquam, dormies, modicum dormitabis; pauxillum manus conseres ut quiescas:
34Аж ось прийде, мов прихожий, вбожество твоє, й нужда твоя — мов чоловік оружний.
34et veniet tibi quasi cursor egestas, et mendicitas quasi vir armatus.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.