Приповісток 19
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Убогий в своїй невинностї лучший, анїж багач із ложними устами, а до того дурний.
1[Melior est pauper qui ambulat in simplicitate sua quam dives torquens labia sua, et insipiens.
2Не добре душі без знання, й хто поквапний ногами, спіткнеться.
2Ubi non est scientia animæ, non est bonum, et qui festinus est pedibus offendet.
3Безумність чоловіка скривляє дорогу його, та ще й на Господа він серцем нарікає.
3Stultitia hominis supplantat gressus ejus, et contra Deum fervet animo suo.
4Багацтво друзїв много прихиляє, а бідного й один покидає.
4Divitiæ addunt amicos plurimos; a paupere autem et hi quos habuit separantur.
5Ложний сьвідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде.
5Testis falsus non erit impunitus, et qui mendacia loquitur non effugiet.
6Багацько тих, що, знай, шукають ласки в значних, і кожен друг тому, хто дає гостинцї.
6Multi colunt personam potentis, et amici sunt dona tribuentis.
7Убогого ненавидять і брати його, а надто кидають його (богаті) друзї; біжить за ними, щоб поговорити, та й те надармо.
7Fratres hominis pauperis oderunt eum; insuper et amici procul recesserunt ab eo.] [Qui tantum verba sectatur nihil habebit;
8Хто розуму здобуває, любить свою душу; хто розважливий — находить добро.
8qui autem possessor est mentis diligit animam suam, et custos prudentiæ inveniet bona.
9Ложний сьвідок покаран буде, й хто брехню сплїтав — погибне.
9Falsus testis non erit impunitus, et qui loquitur mendacia peribit.
10Не личять дурневі роскоші, а ще меньше слузї — старшованнє над князями.
10Non decent stultum deliciæ, nec servum dominari principibus.
11Розвага чинить чоловіка повільним до гнїву, й слава для його — вирозумілість на проступки.
11Doctrina viri per patientiam noscitur, et gloria ejus est iniqua prætergredi.
12Царський гнїв — як би рик лева, а його ласкавість — мов роса на зелень.
12Sicut fremitus leonis, ita et regis ira, et sicut ros super herbam, ita et hilaritas ejus.
13Дурний син — гризота отцеві, а сварлива жінка — мов вода крізь кришу текуча.
13Dolor patris filius stultus, et tecta jugiter perstillantia litigiosa mulier.
14І дом і майно — спадщина по родителях, а розумная жона — від Господа.
14Domus et divitiæ dantur a parentibus; a Domino autem proprie uxor prudens.
15Лїнь наводить сонливість, і недбала душа терпіти ме голод.
15Pigredo immittit soporem, et anima dissoluta esuriet.
16Хто заповідь певнить, береже свою душу, кому ж байдужні путї його, той погибне.
16Qui custodit mandatum custodit animam suam; qui autem negligit viam suam mortificabitur.
17Хто чинить добро вбогому, той Богу позичає, і він нагородить йому добродїйство його.
17Fœneratur Domino qui miseretur pauperis, et vicissitudinem suam reddet ei.
18Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його.
18Erudi filium tuum; ne desperes: ad interfectionem autem ejus ne ponas animam tuam.
19Гнївливий нехай прийме кару, бо як пощадиш його, то доведеться тобі ще не раз карати його.
19Qui impatiens est sustinebit damnum, et cum rapuerit, aliud apponet.
20Слухай поради, й приймай докори, щоб через те опісля статись тобі мудрим.
20Audi consilium, et suscipe disciplinam, ut sis sapiens in novissimis tuis.
21Багацько задумів у серцї чоловіка, та станеться те, що призначив Господь.
21Multæ cogitationes in corde viri; voluntas autem Domini permanebit.
22Радість чоловікові, що любить добро чинити, а вбогий чоловік лучший, як льживий.
22Homo indigens misericors est, et melior est pauper quam vir mendax.
23Господень страх веде до жизнї, й хто має його, все буде довольний, та й зло не досягне його.
23Timor Domini ad vitam, et in plenitudine commorabitur absque visitatione pessima.]
24Лїнивий спускає руку свою по чашу, та тяжко йому донести її до рота.
24[Abscondit piger manum suam sub ascella, nec ad os suum applicat eam.
25Скараєш зрадливого, то й неук стане осторожним; скартаєш розумного — він ще порозумнїє.
25Pestilente flagellato stultus sapientior erit; si autem corripueris sapientem, intelliget disciplinam.
26Хто батька нехтує й матїр проганяє, — той син ледачий й безчесний.
26Qui affligit patrem, et fugat matrem, ignominiosus est et infelix.
27Не слухай, мій сину, підшептів, доводячих до відвернення від слів розумних.
27Non cesses, fili, audire doctrinam, nec ignores sermones scientiæ.
28Лукавий сьвідок глузує з суду; уста беззаконних пожирають неправду.
28Testis iniquus deridet judicium, et os impiorum devorat iniquitatem.
29На зрадливих готові суди, а на тїло безумних — удари.
29Parata sunt derisoribus judicia, et mallei percutientes stultorum corporibus.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.