Приповісток 17
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Diodati Bibbia 1885
1Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
1Migliore è un boccon di pane secco, con quiete, Che una casa piena di animali ammazzati, con rissa.
2Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
2Il servitore intendente signoreggerà sopra il figliuolo che reca vituperio, E spartirà l'eredità tra i fratelli.
3У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.
3La coppella è per l'argento, e il fornello per l'oro; Ma il Signore prova i cuori.
4На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.
4L'uomo maligno presta gli orecchi alle labbra inique; E l'ingannatore ascolta la lingua maliziosa.
5Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
5Chi beffa il povero fa onta a colui che l'ha fatto; Chi si rallegra della calamità altrui non resterà impunito.
6Вінець людей старих — сини синів, унуки, а слава дїтей — родичі їх.
6I figliuoli de' figliuoli son la corona de' vecchi; E i padri son la gloria de' figliuoli.
7Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
7Il parlar magnifico non è decevole all'uomo da nulla; Quanto meno al principe il labbro falso!
8Гостинець — се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.
8Il presente è , appo chi è dato a ricever presenti, una gioia graziosa; Dovunque si volge produce effetto.
9Хто провину покриває — любови шукає, хто ж про неї все згадує — друга відвертає.
9Chi copre il fallo procaccia amicizia; Ma chi lo ridice disunisce gli amici.
10Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
10La riprensione scende più addentro nell' uomo intendente, Che cento percosse date allo stolto.
11Хто бурить — у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
11Il malvagio non cerca altro che ribellione; Ma l'angelo crudele sarà mandato contro a lui.
12Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
12Scontrisi pure in un uomo un'orsa, a cui sieno stati tolti i suoi figli, Anzi che un pazzo nella sua pazzia.
13Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
13Il male non si dipartirà giammai dalla casa Di chi rende il mal per lo bene.
14Почин до сварки — як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
14Chi comincia la contesa è come chi dà apritura alle acque; Però avanti che si venga alle contumelie, lascia la questione.
15Хто грішного правдить і правого винуватить, — оба вони гидота Господеві.
15Chi assolve il reo, e chi condanna il giusto, Sono amendue ugualmente abbominevoli al Signore.
16Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, — на те в його нема ума.
16A che serve il prezzo in mano allo stolto, Da comperar sapienza, poichè egli non ha alcun senno?
17Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
17L'amico ama in ogni tempo, E il fratello nasce per l'afflizione.
18Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
18L'uomo scemo di senno tocca la mano, E fa sicurtà al suo prossimo.
19Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
19Chi ama contesa ama misfatto; Chi alza la sua porta cerca ruina.
20Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
20L' uomo perverso di cuore non troverà il bene; E l' uomo stravolto nel suo parlare caderà nel male.
21Хто дурня зродив — то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.
21Chi genera un pazzo lo genera a suo cordoglio; E il padre dello stolto non si rallegrerà.
22Веселе серце — як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
22Il cuore allegro giova, come una medicina; Ma lo spirito afflitto secca le ossa.
23Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.
23L'empio prende il presente dal seno, Per pervertir le vie del giudicio.
24В розумного мудрість — перед очима, дурного ж очі — на концї землї її вбачають.
24La sapienza è nel cospetto dell'intendente; Ma gli occhi dello stolto riguardano alle estremità della terra.
25Безумний син — отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
25Il figliuolo stolto è sdegno a suo padre, Ed amaritudine a colei che l'ha partorito.
26Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити старшину за суд справедливий.
26Egli non è bene di condannare il giusto, non pure ad ammenda, Nè che i principi battano alcuno per dirittura.
27Розумний — хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.
27Chi rattiene i suoi detti è dotato di conoscimento; E chi è di spirito riservato è uomo intendente.
28І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, — навіть розважливим.
28Lo stolto stesso è reputato savio, quando si tace; E prudente, quando tiene le labbra chiuse.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.