Приповісток 16
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Diodati Bibbia 1885
1Чоловік укладає в свойому серцї, від Господа ж залежна відповідь язиком.
1Le disposizioni dell'animo son dell'uomo; Ma la risposta della lingua è dal Signore.
2Всї путї чоловіка чисті в очах його, Господь же на вазї важить душі.
2Tutte le vie dell'uomo gli paiono pure; Ma il Signore pesa gli spiriti.
3На Господа в твоїх дїлах і справах здайся, то й задуми твої спевняться нехибно.
3Rimetti le tue opere nel Signore, E i tuoi pensieri saranno stabiliti.
4Все сотворив Бог про себе, ба й безбожника — на день його горя.
4Il Signore ha fatto ogni cosa per sè stesso; Eziandio l'empio per lo giorno del male.
5Всякий гордий серцем — гидота в Господа, можна заручити, що без кари не обійдеться.
5Chiunque è altiero d'animo è abbominevole al Signore; D'ora in ora egli non resterà impunito.
6Милосердєм і правдою обмиваєсь гріх, і страх Господень одводить од зла.
6L'iniquità sarà purgata con benignità, e con verità; E per lo timor del Signore l'uomo si ritrae dal male.
7Як чоловікові путї приятнї Богу, так мирить він із ним і ворогів його.
7Quando il Signore gradisce le vie dell'uomo, Pacifica con lui eziandio i suoi nemici.
8Лїпше не многе з правдою, анїж з кривдою добутки превеликі.
8Meglio vale poco con giustizia, Che grandi entrate senza dirittura.
9Обдумує свій путь людськеє серце, та Господь править ходом його.
9Il cuor dell'uomo delibera della sua via; Ma il Signore dirizza i suoi passi.
10В царських устах — слово пророче; уста його не мають помилятись в судї.
10Indovinamento è nelle labbra del re; La sua bocca non falla nel giudicio.
11Вірна вага й мисочки вагові у Господа, в його й усї камінцї вагові в саквах.
11La stadera, e le bilance giuste son del Signore; Tutti i pesi del sacchetto son sua opera.
12Ненавидне царям людей безбожних дїло: бо правдою стоїть престол твердо.
12Operare empiamente è abbominevole ai re; Perciocchè il trono sarà stabilito per giustizia.
13Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить.
13Le labbra giuste son quelle che i re gradiscono; Ed essi amano chi parla dirittamente.
14Царська досада — се вістун смертї, та мудрий чоловік улагодить його.
14L'ira del re son messi di morte; Ma l'uomo savio la placherà.
15В ясному поглядї царському — життє, й ласкавість його — мов довго дожиданий дощ.
15Nella chiarezza della faccia del re vi è vita; E la sua benevolenza è come la nuvola della pioggia della stagione della ricolta.
16Придбати собі мудрість — се лучше над золото, й набути розум — се дорожше над добірне срібло.
16Quant' è egli cosa migliore acquistar sapienza che oro! E quant'è egli cosa più eccellente acquistar prudenza che argento!
17Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій.
17La strada degli uomini diritti è di stornarsi dal male; Chi osserva la sua via guarda l'anima sua.
18Попереду погибелї йде гординя, а поперед упадку — надуте серце.
18La superbia viene davanti alla ruina, E l'alterezza dello spirito davanti alla caduta.
19Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати.
19Meglio è essere umile di spirito co' mansueti, Che spartir le spoglie con gli altieri.
20Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має.
20Chi è intendente nella parola troverà bene; E beato chi si confida nel Signore.
21Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї.
21Il savio di cuore sarà chiamato intendente; E la dolcezza delle labbra aggiugnerà dottrina.
22Криниця жизняна — розум у розумних, а ученість безумних — дурощі.
22Il senno è una fonte di vita in coloro che ne son dotati; Ma l'ammaestramento degli stolti è stoltizia.
23Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає.
23Il cuor del l'uomo savio rende avveduta la sua bocca, E aggiunge dottrina alle sue labbra.
24Приятна мова — се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.
24I detti soavi sono un favo di miele, Dolcezza all'anima, e medicina alle ossa.
25Бувають путї, що здаються прості, та конець їх — дорога до смертї.
25Vi è tal via che pare diritta all'uomo, Il fine della quale son le vie della morte.
26Працюючий працює для себе, бо примушує рот його до того.
26L'anima di chi si affatica si affatica per lui stesso; Perciocchè la sua bocca lo preme.
27Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його — мов огонь жерущий.
27L'uomo scellerato apparecchia del male; E in su le sue labbra vi è come un fuoco ardente.
28Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.
28L'uomo perverso commette contese; E chi va sparlando disunisce gli amici.
29Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу;
29L'uomo violento seduce il suo compagno, E lo conduce per una via che non è buona.
30Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, — ось готове ледарство.
30Chi chiude gli occhi macchinando perversità, Dimena le labbra quando ha compiuto il male.
31Вінок величній — волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї.
31La canutezza è una corona gloriosa; Ella si troverà nella via della giustizia.
32Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати — се більш, нїж місто звоювати.
32Meglio vale chi è lento all'ira, che il forte; E meglio vale chi signoreggia il suo cruccio, che un prenditor di città.
33У полу кидається жереб, та випад його від — Господа.
33La sorte è gittata nel grembo; Ma dal Signore procede tutto il giudicio di essa.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.