Приповісток 17
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
1Better is a dry morsel with joy, than a house full of victims with strife.
2Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
2A wise servant shall rule over foolish sons, and shall divide the inheritance among the brethren.
3У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.
3As silver is tried by fire, and gold in the furnace: so the Lord trieth the hearts.
4На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.
4The evil man obeyeth an unjust tongue: and the deceitful hearkeneth to lying lips.
5Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
5He that despiseth the poor, reproacheth his Maker; and he that rejoiceth at another man’s ruin, shall not be unpunished.
6Вінець людей старих — сини синів, унуки, а слава дїтей — родичі їх.
6Children’s children are the crown of old men: and the glory of children are their fathers.
7Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
7Eloquent words do not become a fool, nor lying lips a prince.
8Гостинець — се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.
8The expectation of him that expecteth, is a most acceptable jewel: whithersoever he turneth himself, he understandeth wisely.
9Хто провину покриває — любови шукає, хто ж про неї все згадує — друга відвертає.
9He that concealeth a transgression. seeketh friendships: he that repeateth it again, separateth friends.
10Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
10A reproof availeth more with a wise man, than a hundred stripes with a fool.
11Хто бурить — у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
11An evil man always seeketh quarrels: but a cruel angel shall be sent against him.
12Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
12It is better to meet a bear robbed of her whelps, than a fool trusting in his own folly.
13Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
13He that rendereth evil for good, evil shall not depart from his house.
14Почин до сварки — як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
14The beginning of quarrels is as when one letteth out water: before he suffereth reproach he forsaketh judgment.
15Хто грішного правдить і правого винуватить, — оба вони гидота Господеві.
15He that justifieth the wicked, and he that condemneth the just, both are abominable before God.
16Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, — на те в його нема ума.
16What doth it avail a fool to have riches, seeing he cannot buy wisdom? He that maketh his house high, seeketh a downfall: and he that refuseth to learn, shall fall into evils.
17Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
17He that is a friend loveth at all times: and a brother is proved in distress.
18Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
18A foolish man will clap hands, when he is surety for his friend.
19Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
19He that studieth discords, loveth quarrels: and he that exalteth his door, seeketh ruin.
20Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
20He that is of a perverse heart, shall not find good: and he that perverteth his tongue, shall fall into evil.
21Хто дурня зродив — то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.
21A fool is born to his own disgrace: and even his father shall not rejoice in a fool.
22Веселе серце — як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
22A joyful mind maketh age flourishing: a sorrowful spirit drieth up the bones.
23Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.
23The wicked man taketh gifts out of the bosom, that he may pervert the paths of judgment.
24В розумного мудрість — перед очима, дурного ж очі — на концї землї її вбачають.
24Wisdom shineth in the face of the wise: the eyes of fools are in the ends of the earth.
25Безумний син — отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
25A foolish son is the anger of the father: and the sorrow of the mother that bore him.
26Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити старшину за суд справедливий.
26It is no good thing to do hurt to the just: nor to strike the prince, who judgeth right.
27Розумний — хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.
27He that setteth bounds to his words. is knowing and wise: and the man of understanding is of a precious spirit.
28І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, — навіть розважливим.
28Even a fool, if he will hold his peace shall be counted wise: and if he close his lips, a man of understanding.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.