Приповісток 25
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1І се теж приповістки Соломонові, що їх позбірали вчені мужі Езекії, царя Юдейського:
1These are also parables of Solomon, which the men of Ezechias king of Juda copied out.
2Господня слава в тому, щоб справи в тайнї скривати, а честь царів — розвідувати дїло.
2It is the glory of God to conceal the word, and the glory of kings to search out the speech.
3Як неба висота й землї глибина, так серце у царів — невідоме.
3The heaven above, and the earth beneath, and the heart of kings is unsearchable.
4Віддїли жужелицю від срібла, а вийде у срібленника (чистий) посуд:
4Take away the rust from silver, and there shall come forth a most pure vessel:
5Віддали од царя неправедника, а правдою престол його стояти буде.
5Take away wickedness from the face of the king, and his throne shall be established with justice.
6Не величайсь перед царем і на місцї для князїв не становись;
6Appear not glorious before the king, and stand not in the place of great men.
7Бо красше, коли тобі скажуть: „Ходи сюди висше‟, анїж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої.
7For it is better that it should be said to thee: Come up hither; than that thou shouldst be humbled before the prince.
8Судитись не хапайсь, бо що робити будеш, як вкінцї супротивник твій засоромить тебе?
8The things which thy eyes have seen, utter not hastily in a quarrel: lest afterward thou mayst not be able to make amends, when thou hast dishonoured thy friend.
9Судися з противником твоїм, але тайни його не зраджуй,
9Treat thy cause with thy friend, and discover not the secret to a stranger:
10Щоб хто не насьміявсь із тебе, се почувши, а тодї неслава твоя все буде на тобі.
10Lest he insult over thee, when he hath heard it, and cease not to upbraid thee. Grace and friendship deliver a man: keep these for thyself, lest thou fall under reproach.
11Як золоті яблочка на прозорій срібній тарілцї, так слово, сказане до ладу.
11To speak a word in due time, is like apples of gold on beds of silver.
12Як перстень золотий, й дорога прикраса, так мудрий докірник уважному уху.
12As an earring of gold and a bright pearl, so is he that reproveth the wise, and the obedient ear.
13Чим у жнива снїжна прохолода, тим є вірний посланець тому, хто його послав; він приносить відраду душі свого пана.
13As the cold of snow in the time of harvest, so is a faithful messenger to him that sent him, for he refresheth his soul.
14Як хмари й вітри без дощу, так чоловік, що голосно говорить про дарунки, яких не дає.
14As clouds, and wind, when no rain followeth, so is the man that boasteth, and doth not fulfill his promises.
15Лагідність прихиляє ласку вельможних, і мягкий язик ломить тверду кістку.
15By patience a prince shall be appeased, and a soft tongue shall break hardness.
16Коли знайшов ти мед, так їж до схочу, та гляди, щоб з переситу не довелось, його вернути.
16Thou hast found honey, eat what is sufficient for thee, lest being glutted therewith thou vomit it up.
17Не вельми то вчащай до дому твого друга, а то переситиш його й станеш ненавистним.
17Withdraw thy foot from the house of thy neighbour, lest having his fill he hate thee.
18Що молот і меч та гострая стріла, те чоловік, що ложно сьвідчить на ближнього свого.
18A man that beareth false witness against his neighbour, is like a dart and a sword and a sharp arrow.
19Що зуб спорохнїлий та нога болюча, те саме надїя на невірного в день нужди.
19To trust to an unfaithful man in the time of trouble, is like a rotten tooth, and weary foot,
20Роздягти в день холодний, й налити оцту в рану, — все одно, що сьпівати піснї зжуреному серцю.
20And one that looseth his garment in cold weather. As vinegar upon nitre, so is he that singeth songs to a very evil heart. As a moth doth by a garment, and a worm by the wood: so the sadness of a man consumeth the heart.
21Голоден ворог твій, ти хлїбом нагодуй; а хоче пити він, подай води напитись;
21If thy enemy be hungry, give him to eat: if he thirst, give him water to drink:
22Тим бо збереш жарюче углє на голову йому, й Господь се нагородить тобі.
22For thou shalt heap hot coals upon his head, and the Lord will reward thee.
23Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить.
23The north wind driveth away rain, as doth a sad countenance a backbiting tongue.
24Лїпше жити в кутку на крівлї, нїж з жоною сварливою у широкій хатї.
24It is better to sit in a corner of the housetop, than with a brawling woman, and in a common house.
25Як прихолодная вода душї у згазї, так добра звістка з далекої країни.
25As cold water to a thirsty soul, so is good tidings from a far country.
26Як скаломучений колодїзь чи криниця, так правий, що тремтить перед безбожним.
26A just man falling down before the wicked, is as a fountain troubled with the foot, and a corrupted spring.
27Як нездорово їсти надто много меду, так добуватись слави — не є славою.
27As it is not good for a man to eat much honey, so he that is a searcher of majesty, shall be overwhelmed by glory.
28Що місто отворене й без муру, те — чоловік, що не панує над духом своїм у мові.
28As a city that lieth open and is not compassed with walls, so is a man that cannot refrain his own spirit in speaking.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.