Приповісток 29
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Коли чоловіка картають, а він все таки тугошийий, то й буде розбитий, й не буде йому лїку.
1Ун ом каре се ымпотривеште тутурор мустрэрилор ва фи здробит деодатэ ши фэрэ ляк.
2Як много праведних, — люде веселяться; як запанують же ледачі, тодї народ стогне.
2Кынд се ынмулцеск чей бунь, попорул се букурэ, дар кынд стэпынеште чел рэу, попорул ӂеме.
3Хто любить мудрість, той отцеві втїха, хто ж з блудницями живе, той майно марнує.
3Чине юбеште ынцелепчуня ынвеселеште пе татэл сэу, дар чине умблэ ку курвеле рисипеште аверя.
4Правосуд царя скріпляє країну, хто ж бажає подарунків, — пустошить її.
4Ун ымпэрат ынтэреште цара прин дрептате, дар чине я митэ о нимичеште.
5Хто леститься другу свому, стелить сїтї під ноги йому.
5Чине лингушеште пе апроапеле сэу ый ынтинде ун лац суб паший луй.
6В грісї в ледачого — сїть про його, а праведний — все веселий і радуєсь.
6Ын пэкатул омулуй рэу есте о курсэ, дар чел бун бируе ши се букурэ.
7Праведний щиро вникає у справу бідних, безбожний не розбірає справи.
7Чел бун причепе причина сэрачилор, дар чел рэу ну поате с-о причяпэ.
8Люде розворотні ворохоблять місто, мудрі ж неспокій втихомиряють.
8Чей ушуратичь апринд фокул ын четате, дар ынцелепций потолеск мыния.
9Як мудрий із дурним заведе рахубу, то, чи гнїваєсь, чи сьміється, — не має спокою.
9Кынд се чартэ ун ынцелепт ку ун небун, сэ се тот супере сау сэ тот рыдэ, кэч паче ну се фаче.
10Безвинного не люблять душогубцї, а праведні журяться про життє його.
10Оамений сетошь де сынӂе урэск пе омул фэрэ приханэ, дар оамений фэрэ приханэ ый окротеск вяца.
11Дурний усю свою досаду виливає, а мудрий здержує її.
11Небунул ышь аратэ тоатэ патима, дар ынцелептул о стэпынеште.
12Як любо панові слухати неправди, то й всї слуги в його ледачі.
12Кынд чел че стэпынеште дэ аскултаре кувинтелор минчиноасе, тоць служиторий луй сунт ниште рэй.
13І бідні й деруни помішані з собою, та обох їх очам дає Господь сьвітло.
13Сэракул ши асуприторул се ынтылнеск, дар Домнул ле луминязэ окий амындурора.
14Коли вбогих царь по правдї судить, то престол його на все утвердиться.
14Ун ымпэрат каре жудекэ пе сэрачь дупэ адевэр ышь ва авя скаунул де домние ынтэрит пе вечие.
15Лоза й огроза — вони дають мудрість; та син, лишений на волю, соромить матїр.
15Нуяуа ши чертаря дау ынцелепчуня, дар копилул лэсат де капул луй фаче рушине мамей сале.
16Як множаться безбожні люде, множиться й беззаконність, та праведні побачять їх погибель.
16Кынд се ынмулцеск чей рэй, се ынмулцеште ши пэкатул, дар чей бунь ле вор ведя кэдеря.
17Карай твого сина, а дасть спокій тобі, й принесе радість серцю твойму.
17Педепсеште-ць фиул, ши ел ыць ва да одихнэ ши ыць ва адуче десфэтаре суфлетулуй.
18Як нїкому, (Божу) обявляти правду, ійде народ в розтеч; щаслив лиш той, хто додержує закону.
18Кынд ну есте ничо дескоперире думнезеяскэ, попорул есте фэрэ фрыу; дар фериче де попорул каре пэзеште леӂя!
19Словами годї раба навчити; хоч він їх і чує, та що ж не слухає.
19Ну прин ворбе се педепсеште ун роб, кэч, кяр дакэ причепе, н-аскултэ.
20Чи бачив ти чоловіка, прудкого до мови? — на дурного більш надїї анїж на його.
20Дакэ везь ун ом каре ворбеште некибзуит, поць сэ нэдэждуешть май мулт де ла ун небун декыт де ла ел.
21Коли слуга з малку в розкошах зростає, схоче він опісля зробитись сином.
21Служиторул пе каре-л рэсфець дин копилэрие ла урмэ ажунӂе де се креде фиу.
22Чоловік гнївливий розводить сварку, та й палкий не трохи грішить.
22Ун ом мыниос стырнеште чертурь ши ун ынфурият фаче мулте пэкате.
23Гординя веде чоловіка в погорду, а покірний духом наживає честї.
23Мындрия унуй ом ыл кобоарэ, дар чине есте смерит ку духул капэтэ чинсте.
24Хто з злодїєм дїливсь, ненавидить свою душу; він чує закляттє, та не виявляє.
24Чине ымпарте ку ун хоц ышь урэште вяца, ауде блестемул ши ну спуне нимик.
25Хто боїться людей, той в біду попаде; хто ж боїться Господа, буде безпечен.
25Фрика де оамень есте о курсэ, дар чел че се ынкреде ын Домнул н-аре де че сэ се тямэ.
26Многі шукають ласки в володарів (земних), та долею людською — володїє Господь.
26Мулць умблэ дупэ бунэвоинца челуй че стэпынеште, дар Домнул есте Ачела каре фаче дрептате фиекэруя.
27Гидота праведним — чоловік ледачий, безбожнику ж гидота — хто ходить правою дорогою.
27Омул нелеӂюит есте о скырбэ ынаинтя челор неприхэниць, дар чел че умблэ фэрэ приханэ есте о скырбэ ынаинтя челор рэй.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.