Luke 24
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1But on the first day of the week, at early dawn, they and some others came to the tomb, bringing the spices which they had prepared.
1Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
2They found the stone rolled away from the tomb.
2Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
3They entered in, and didn’t find the Lord Jesus’ body.
3І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
4While they were greatly perplexed about this, behold, two men stood by them in dazzling clothing.
4І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
5Becoming terrified, they bowed their faces down to the earth. The men said to them, “Why do you seek the living among the dead?
5Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
6He isn’t here, but is risen. Remember what he told you when he was still in Galilee,
6Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
7saying that the Son of Man must be delivered up into the hands of sinful men and be crucified, and the third day rise again?”
7глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
8They remembered his words,
8І згадали слова Його,
9returned from the tomb, and told all these things to the eleven and to all the rest.
9і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
10Now they were Mary Magdalene, Joanna, and Mary the mother of James. The other women with them told these things to the apostles.
10Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
11These words seemed to them to be nonsense, and they didn’t believe them.
11І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
12But Peter got up and ran to the tomb. Stooping and looking in, he saw the strips of linen lying by themselves, and he departed to his home, wondering what had happened.
12Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
13Behold, two of them were going that very day to a village named Emmaus, which was sixty stadia from Jerusalem.
13І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
14They talked with each other about all of these things which had happened.
14І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
15While they talked and questioned together, Jesus himself came near, and went with them.
15І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
16But their eyes were kept from recognizing him.
16Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
17He said to them, “What are you talking about as you walk, and are sad?”
17Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
18One of them, named Cleopas, answered him, “Are you the only stranger in Jerusalem who doesn’t know the things which have happened there in these days?”
18Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
19He said to them, “What things?” They said to him, “The things concerning Jesus the Nazarene, who was a prophet mighty in deed and word before God and all the people;
19І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
20and how the chief priests and our rulers delivered him up to be condemned to death, and crucified him.
20як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
21But we were hoping that it was he who would redeem Israel. Yes, and besides all this, it is now the third day since these things happened.
21Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
22Also, certain women of our company amazed us, having arrived early at the tomb;
22тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
23and when they didn’t find his body, they came saying that they had also seen a vision of angels, who said that he was alive.
23і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
24Some of us went to the tomb and found it just like the women had said, but they didn’t see him.”
24І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
25He said to them, “Foolish people, and slow of heart to believe in all that the prophets have spoken!
25І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
26Didn’t the Christ have to suffer these things and to enter into his glory?”
26Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
27Beginning from Moses and from all the prophets, he explained to them in all the Scriptures the things concerning himself.
27І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
28They came near to the village where they were going, and he acted like he would go further.
28І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
29They urged him, saying, “Stay with us, for it is almost evening, and the day is almost over.” He went in to stay with them.
29Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
30When he had sat down at the table with them, he took the bread and gave thanks. Breaking it, he gave it to them.
30І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
31Their eyes were opened and they recognized him; then he vanished out of their sight.
31Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
32They said to one another, “Weren’t our hearts burning within us while he spoke to us along the way, and while he opened the Scriptures to us?”
32І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
33They rose up that very hour, returned to Jerusalem, and found the eleven gathered together, and those who were with them,
33І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
34saying, “The Lord is risen indeed, and has appeared to Simon!”
34як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
35They related the things that happened along the way, and how he was recognized by them in the breaking of the bread.
35І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
36As they said these things, Jesus himself stood among them, and said to them, “Peace be to you.”
36Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
37But they were terrified and filled with fear, and supposed that they had seen a spirit.
37Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
38He said to them, “Why are you troubled? Why do doubts arise in your hearts?
38І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
39See my hands and my feet, that it is truly me. Touch me and see, for a spirit doesn’t have flesh and bones, as you see that I have.”
39Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
40When he had said this, he showed them his hands and his feet.
40І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
41While they still didn’t believe for joy, and wondered, he said to them, “Do you have anything here to eat?”
41Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
42They gave him a piece of a broiled fish and some honeycomb.
42Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
43He took them, and ate in front of them.
43І взявши, їв перед ними.
44He said to them, “This is what I told you while I was still with you, that all things which are written in the law of Moses, the prophets, and the psalms concerning me must be fulfilled.”
44Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
45Then he opened their minds, that they might understand the Scriptures.
45Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
46He said to them, “Thus it is written, and thus it was necessary for the Christ to suffer and to rise from the dead the third day,
46і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
47and that repentance and remission of sins should be preached in his name to all the nations, beginning at Jerusalem.
47і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
48You are witnesses of these things.
48Ви ж сьвідки сього.
49Behold, I send out the promise of my Father on you. But wait in the city of Jerusalem until you are clothed with power from on high.”
49І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
50He led them out as far as Bethany, and he lifted up his hands and blessed them.
50І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
51While he blessed them, he withdrew from them and was carried up into heaven.
51І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
52They worshiped him and returned to Jerusalem with great joy,
52Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
53and were continually in the temple, praising and blessing God. Amen.
53і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.