Luke 7
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1After he had finished speaking in the hearing of the people, he entered into Capernaum.
1Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
2A certain centurion’s servant, who was dear to him, was sick and at the point of death.
2В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий.
3When he heard about Jesus, he sent to him elders of the Jews, asking him to come and save his servant.
3Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
4When they came to Jesus, they begged him earnestly, saying, “He is worthy for you to do this for him,
4Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:
5for he loves our nation, and he built our synagogue for us.”
5любить бо нарід наш, і школу він збудував нам.
6Jesus went with them. When he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying to him, “Lord, don’t trouble yourself, for I am not worthy for you to come under my roof.
6Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
7Therefore I didn’t even think myself worthy to come to you; but say the word, and my servant will be healed.
7тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.
8For I also am a man placed under authority, having under myself soldiers. I tell this one, ‘Go!’ and he goes; and to another, ‘Come!’ and he comes; and to my servant, ‘Do this,’ and he does it.”
8Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.
9When Jesus heard these things, he marveled at him, and turned and said to the multitude who followed him, “I tell you, I have not found such great faith, no, not in Israel.”
9Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлї, такої віри не знайшов я.
10Those who were sent, returning to the house, found that the servant who had been sick was well.
10І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.
11Soon afterwards, he went to a city called Nain. Many of his disciples, along with a great multitude, went with him.
11І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наін, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.
12Now when he came near to the gate of the city, behold, one who was dead was carried out, the only born son of his mother, and she was a widow. Many people of the city were with her.
12Як же наближив ся до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.
13When the Lord saw her, he had compassion on her and said to her, “Don’t cry.”
13І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
14He came near and touched the coffin, and the bearers stood still. He said, “Young man, I tell you, arise!”
14І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, зʼупинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
15He who was dead sat up and began to speak. Then he gave him to his mother.
15І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.
16Fear took hold of all, and they glorified God, saying, “A great prophet has arisen among us!” and, “God has visited his people!”
16Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
17This report went out concerning him in the whole of Judea and in all the surrounding region.
17І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.
18The disciples of John told him about all these things.
18І сповістили Йоана ученики його про все те.
19John, calling to himself two of his disciples, sent them to Jesus, saying, “Are you the one who is coming, or should we look for another?”
19І покликавши двох учеників своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
20When the men had come to him, they said, “John the Baptizer has sent us to you, saying, ‘Are you he who comes, or should we look for another?’”
20Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
21In that hour he cured many of diseases and plagues and evil spirits; and to many who were blind he gave sight.
21Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
22Jesus answered them, “Go and tell John the things which you have seen and heard: that the blind receive their sight, the lame walk, the lepers are cleansed, the deaf hear, the dead are raised up, and the poor have good news preached to them.
22І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістїть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
23Blessed is he who finds no occasion for stumbling in me.”
23І блажен, хто не зблазнить ся мною.
24When John’s messengers had departed, he began to tell the multitudes about John, “What did you go out into the wilderness to see? A reed shaken by the wind?
24Як же пійшли посланцї Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?
25But what did you go out to see? A man clothed in soft clothing? Behold, those who are gorgeously dressed and live delicately are in kings’ courts.
25Або чого ж виходили ви дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
26But what did you go out to see? A prophet? Yes, I tell you, and much more than a prophet.
26Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.
27This is he of whom it is written, ‘Behold, I send my messenger before your face, who will prepare your way before you.’
27Се той, про кого написано: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
28“For I tell you, among those who are born of women there is not a greater prophet than John the Baptizer; yet he who is least in God’s Kingdom is greater than he.”
28Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.
29When all the people and the tax collectors heard this, they declared God to be just, having been baptized with John’s baptism.
29І ввесь народ слухаючий, і митники, оправдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
30But the Pharisees and the lawyers rejected the counsel of God, not being baptized by him themselves.
30Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.
31“To what then should I compare the people of this generation? What are they like?
31Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?
32They are like children who sit in the marketplace and call to one another, saying, ‘We piped to you, and you didn’t dance. We mourned, and you didn’t weep.’
32Подобні вони дїтям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.
33For John the Baptizer came neither eating bread nor drinking wine, and you say, ‘He has a demon.’
33Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола має.
34The Son of Man has come eating and drinking, and you say, ‘Behold, a glutton and a drunkard, a friend of tax collectors and sinners!’
34Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
35Wisdom is justified by all her children.”
35І оправдилась премудрість од дїтей своїх усїх.
36One of the Pharisees invited him to eat with him. He entered into the Pharisee’s house and sat at the table.
36Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши в господу Фарисеєву, сїв за столом.
37Behold, a woman in the city who was a sinner, when she knew that he was reclining in the Pharisee’s house, brought an alabaster jar of ointment.
37І ось жінка у городї, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеєвій, принїсши любастровий збаночок мира,
38Standing behind at his feet weeping, she began to wet his feet with her tears, and she wiped them with the hair of her head, kissed his feet, and anointed them with the ointment.
38і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цїлувала ноги Його, й мастила миром.
39Now when the Pharisee who had invited him saw it, he said to himself, “This man, if he were a prophet, would have perceived who and what kind of woman this is who touches him, that she is a sinner.”
39Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.
40Jesus answered him, “Simon, I have something to tell you.” He said, “Teacher, say on.”
40І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.
41“A certain lender had two debtors. The one owed five hundred denarii, and the other fifty.
41Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
42When they couldn’t pay, he forgave them both. Which of them therefore will love him most?”
42Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
43Simon answered, “He, I suppose, to whom he forgave the most.” He said to him, “You have judged correctly.”
43Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
44Turning to the woman, he said to Simon, “Do you see this woman? I entered into your house, and you gave me no water for my feet, but she has wet my feet with her tears, and wiped them with the hair of her head.
44І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, — води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
45You gave me no kiss, but she, since the time I came in, has not ceased to kiss my feet.
45Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої.
46You didn’t anoint my head with oil, but she has anointed my feet with ointment.
46Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.
47Therefore I tell you, her sins, which are many, are forgiven, for she loved much. But one to whom little is forgiven, loves little.”
47Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
48He said to her, “Your sins are forgiven.”
48Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
49Those who sat at the table with him began to say to themselves, “Who is this who even forgives sins?”
49І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
50He said to the woman, “Your faith has saved you. Go in peace.”
50Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.