Luke 7
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And when he had finished all his words in the hearing of the people, he entered into Capharnaum.
1Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
2And the servant of a certain centurion, who was dear to him, being sick, was ready to die.
2В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий.
3And when he had heard of Jesus, he sent unto him the ancients of the Jews, desiring him to come and heal his servant.
3Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
4And when they came to Jesus, they besought him earnestly, saying to him: He is worthy that thou shouldest do this for him.
4Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:
5For he loveth our nation; and he hath built us a synagogue.
5любить бо нарід наш, і школу він збудував нам.
6And Jesus went with them. And when he was now not far from the house, the centurion sent his friends to him, saying: Lord, trouble not thyself; for I am not worthy that thou shouldest enter under my roof.
6Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
7For which cause neither did I think myself worthy to come to thee; but say the word, and my servant shall be healed.
7тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.
8For I also am a man subject to authority, having under me soldiers: and I say to one, Go, and he goeth; and to another, Come, and he cometh; and to my servant, Do this, and he doth it.
8Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.
9Which Jesus hearing, marvelled: and turning about to the multitude that followed him, he said: Amen I say to you, I have not found so great faith, not even in Israel.
9Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлї, такої віри не знайшов я.
10And they who were sent, being returned to the house, found the servant whole who had been sick.
10І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.
11And it came to pass afterwards, that he went into a city that is called Naim; and there went with him his disciples, and a great multitude.
11І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наін, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.
12And when he came nigh to the gate of the city, behold a dead man was carried out, the only son of his mother; and she was a widow: and a great multitude of the city was with her.
12Як же наближив ся до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.
13Whom when the Lord had seen, being moved with mercy towards her, he said to her: Weep not.
13І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
14And he came near and touched the bier. And they that carried it, stood still. And he said: Young man, I say to thee, arise.
14І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, зʼупинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
15And he that was dead, sat up, and began to speak. And he gave him to his mother.
15І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.
16And there came a fear on them all: and they glorified God, saying: A great prophet is risen up among us: and, God hath visited his people.
16Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
17And this rumour of him went forth throughout all Judea, and throughout all the country round about.
17І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.
18And John’s disciples told him of all these things.
18І сповістили Йоана ученики його про все те.
19And John called to him two of his disciples, and sent them to Jesus, saying: Art thou he that art to come; or look we for another?
19І покликавши двох учеників своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
20And when the men were come unto him, they said: John the Baptist hath sent us to thee, saying: Art thou he that art to come; or look we for another?
20Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
21(And in that same hour, he cured many of their diseases, and hurts, and evil spirits: and to many that were blind he gave sight.)
21Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
22And answering, he said to them: Go and relate to John what you have heard and seen: the blind see, the lame walk, the lepers are made clean, the deaf hear, the dead rise again, to the poor the gospel is preached:
22І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістїть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
23And blessed is he whosoever shall not be scandalized in me.
23І блажен, хто не зблазнить ся мною.
24And when the messengers of John were departed, he began to speak to the multitudes concerning John. What went ye out into the desert to see? a reed shaken with the wind?
24Як же пійшли посланцї Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?
25But what went you out to see? a man clothed in soft garments? Behold they that are in costly apparel and live delicately, are in the houses of kings.
25Або чого ж виходили ви дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
26But what went you out to see? a prophet? Yea, I say to you, and more than a prophet.
26Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.
27This is he of whom it is written: Behold I send my angel before thy face, who shall prepare thy way before thee.
27Се той, про кого написано: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
28For I say to you: Amongst those that are born of women, there is not a greater prophet that John the Baptist. But he that is the lesser in the kingdom of God, is greater than he.
28Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.
29And all the people hearing, and the publicans, justified God, being baptized with John’s baptism.
29І ввесь народ слухаючий, і митники, оправдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
30But the Pharisees and the lawyers despised the counsel of God against themselves, being not baptized by him.
30Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.
31And the Lord said: Whereunto then shall I liken the men of this generation? and to what are they like?
31Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?
32They are like to children sitting in the marketplace, and speaking one to another, and saying: We have piped to you, and you have not danced: we have mourned, and you have not wept.
32Подобні вони дїтям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.
33For John the Baptist came neither eating bread nor drinking wine; and you say: He hath a devil.
33Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола має.
34The Son of man is come eating and drinking: and you say: Behold a man that is a glutton and a drinker of wine, a friend of publicans and sinners.
34Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
35And wisdom is justified by all her children.
35І оправдилась премудрість од дїтей своїх усїх.
36And one of the Pharisees desired him to eat with him. And he went into the house of the Pharisee, and sat down to meat.
36Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши в господу Фарисеєву, сїв за столом.
37And behold a woman that was in the city, a sinner, when she knew that he sat at meat in the Pharisee’s house, brought an alabaster box of ointment;
37І ось жінка у городї, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеєвій, принїсши любастровий збаночок мира,
38And standing behind at his feet, she began to wash his feet, with tears, and wiped them with the hairs of her head, and kissed his feet, and anointed them with the ointment.
38і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цїлувала ноги Його, й мастила миром.
39And the Pharisee, who had invited him, seeing it, spoke within himself, saying: This man, if he were a prophet, would know surely who and what manner of woman this is that toucheth him, that she is a sinner.
39Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.
40And Jesus answering, said to him: Simon, I have somewhat to say to thee. But he said: Master, say it.
40І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.
41A certain creditor had two debtors, the one who owed five hundred pence, and the other fifty.
41Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
42And whereas they had not wherewith to pay, he forgave them both. Which therefore of the two loveth him most?
42Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
43Simon answering, said: I suppose that he to whom he forgave most. And he said to him: Thou hast judged rightly.
43Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
44And turning to the woman, he said unto Simon: Dost thou see this woman? I entered into thy house, thou gavest me no water for my feet; but she with tears hath washed my feet, and with her hairs hath wiped them.
44І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, — води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
45Thou gavest me no kiss; but she, since she came in, hath not ceased to kiss my feet.
45Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої.
46My head with oil thou didst not anoint; but she with ointment hath anointed my feet.
46Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.
47Wherefore I say to thee: Many sins are forgiven her, because she hath loved much. But to whom less is forgiven, he loveth less.
47Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
48And he said to her: Thy sins are forgiven thee.
48Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
49And they that sat at meat with him began to say within themselves: Who is this that forgiveth sins also?
49І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
50And he said to the woman: Thy faith hath made thee safe, go in peace.
50Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.