Luke 10
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And after these things the Lord appointed also other seventy-two: and he sent them two and two before his face into every city and place whither he himself was to come.
1Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.
2And he said to them: The harvest indeed is great, but the labourers are few. Pray ye therefore the Lord of the harvest, that he send labourers into his harvest.
2Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.
3Go: Behold I send you as lambs among wolves.
3Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.
4Carry neither purse, nor scrip, nor shoes; and salute no man by the way.
4Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте.
5Into whatsoever house you enter, first say: Peace be to this house.
5У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;
6And if the son of peace be there, your peace shall rest upon him; but if not, it shall return to you.
6і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.
7And in the same house, remain, eating and drinking such things as they have: for the labourer is worthy of his hire. Remove not from house to house.
7У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.
8And into what city soever you enter, and they receive you, eat such things as are set before you.
8І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами,
9And heal the sick that are therein, and say to them: The kingdom of God is come nigh unto you.
9і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже.
10But into whatsoever city you enter, and they receive you not, going forth into the streets thereof, say:
10У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:
11Even the very dust of your city that cleaveth to us, we wipe off against you. Yet know this, that the kingdom of God is at hand.
11І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.
12I say to you, it shall be more tolerable at that day for Sodom, than for that city.
12Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому.
13Woe to thee, Corozain, woe to thee, Bethsaida. For if in Tyre and Sidon had been wrought the mighty works that have been wrought in you, they would have done penance long ago, sitting in sackcloth and ashes.
13Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.
14But it shall be more tolerable for Tyre and Sidon at the judgement, than for you.
14Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, нїж вам.
15And thou, Capharnaum, which art exalted unto heaven, thou shalt be thrust down to hell.
15І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.
16He that heareth you, heareth me; and he that despiseth you, despiseth me; and he that despiseth me, despiseth him that sent me.
16Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.
17And the seventy-two returned with joy, saying: Lord, the devils also are subject to us in thy name.
17І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.
18And he said to them: I saw Satan like lightening falling from heaven.
18Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.
19Behold, I have given you power to tread upon serpents and scorpions, and upon all the power of the enemy: and nothing shall hurt you.
19Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й нїщо вам не шкодити ме.
20But yet rejoice not in this, that spirits are subject unto you; but rejoice in this, that your names are written in heaven.
20Тільки ж бо сим не втїшайтесь, що духи вам корять ся; втїшайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.
21In that same hour, he rejoiced in the Holy Ghost, and said: I confess to thee, O Father, Lord of heaven and earth, because thou hast hidden these things from the wise and prudent, and hast revealed them to little ones. Yea, Father, for so it hath seemed good in thy sight.
21Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.
22All things are delivered to me by my Father; and no one knoweth who the Son is, but the Father; and who the Father is, but the Son, and to whom the Son will reveal him.
22Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.
23And turning to his disciples, he said: Blessed are the eyes that see the things which you see.
23І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:
24For I say to you, that many prophets and kings have desired to see the things that you see, and have not seen them; and to hear the things that you hear, and have not heard them.
24глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.
25And behold a certain lawyer stood up, tempting him, and saying, Master, what must I do to possess eternal life?
25І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?
26But he said to him: What is written in the law? how readest thou?
26Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш?
27He answering, said: Thou shalt love the Lord thy God with thy whole heart, and with thy whole soul, and with all thy strength, and with all thy mind: and thy neighbour as thyself.
27Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.
28And he said to him: Thou hast answered right: this do, and thou shalt live.
28Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.
29But he willing to justify himself, said to Jesus: And who is my neighbour?
29Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?
30And Jesus answering, said: A certain man went down from Jerusalem to Jericho, and fell among robbers, who also stripped him, and having wounded him went away, leaving him half dead.
30Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.
31And it chanced, that a certain priest went down the same way: and seeing him, passed by.
31Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.
32In like manner also a Levite, when he was near the place and saw him, passed by.
32Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.
33But a certain Samaritan being on his journey, came near him; and seeing him, was moved with compassion.
33Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,
34And going up to him, bound up his wounds, pouring in oil and wine: and setting him upon his own beast, brought him to an inn, and took care of him.
34і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;
35And the next day he took out two pence, and gave to the host, and said: Take care of him; and whatsoever thou shalt spend over and above, I, at my return, will repay thee.
35а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.
36Which of these three, in thy opinion, was neighbour to him that fell among the robbers?
36Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?
37But he said: He that shewed mercy to him. And Jesus said to him: Go, and do thou in like manner.
37Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так.
38Now it came to pass as they went, that he entered into a certain town: and a certain woman named Martha, received him into her house.
38Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.
39And she had a sister called Mary, who sitting also at the Lord’s feet, heard his word.
39А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.
40But Martha was busy about much serving. Who stood and said: Lord, hast thou no care that my sister hath left me alone to serve? speak to her therefore, that she help me.
40Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.
41And the Lord answering, said to her: Martha, Martha, thou art careful, and art troubled about many things:
41Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,
42But one thing is necessary. Mary hath chosen the best part, which shall not be taken away from her.
42одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.