Luke 15
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now the publicans and sinners drew near unto him to hear him.
1Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.
2And the Pharisees and the scribes murmured, saying: This man receiveth sinners, and eateth with them.
2І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Що сей грішників приймає і їсть із ними.
3And he spoke to them this parable, saying:
3Сказав же до них приповість сю, глаголючи:
4What man of you that hath an hundred sheep: and if he shall lose one of them, doth he not leave the ninety-nine in the desert, and go after that which was lost, until he find it?
4Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?
5And when he hath found it, lay it upon his shoulders, rejoicing:
5А знайшовши, положить на плечі собі, радїючи.
6And coming home, call together his friends and neighbours, saying to them: Rejoice with me, because I have found my sheep that was lost?
6І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.
7I say to you, that even so there shall be joy in heaven upon one sinner that doth penance, more than upon ninety-nine just who need not penance.
7Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.
8Or what woman having ten groats; if she lose one groat, doth not light a candle, and sweep the house, and seek diligently until she find it?
8Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?
9And when she hath found it, call together her friends and neighbours, saying: Rejoice with me, because I have found the groat which I had lost.
9А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.
10So I say to you, there shall be joy before the angels of God upon one sinner doing penance.
10Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.
11And he said: A certain man had two sons:
11Рече ж: Один чоловік мав два сини,
12And the younger of them said to his father: Father, give me the portion of substance that falleth to me. And he divided unto them his substance.
12і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток.
13And not many days after, the younger son, gathering all together, went abroad into a far country: and there wasted his substance, living riotously.
13І не по многих днях, зібравши все молодший син, відʼїхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.
14And after he had spent all, there came a mighty famine in that country; and he began to be in want.
14Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.
15And he went and cleaved to one of the citizens of that country. And he sent him into his farm to feed swine.
15І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї.
16And he would fain have filled his belly with the husks the swine did eat; and no man gave unto him.
16І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.
17And returning to himself, he said: How many hired servants in my father’s house abound with bread, and I here perish with hunger?
17Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.
18I will arise, and will go to my father, and say to him: Father, I have sinned against heaven, and before thee:
18Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,
19I am not worthy to be called thy son: make me as one of thy hired servants.
19і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20And rising up he came to his father. And when he was yet a great way off, his father saw him, and was moved with compassion, and running to him fell upon his neck, and kissed him.
20І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.
21And the son said to him: Father, I have sinned against heaven, and before thee, I am not now worthy to be called thy son.
21Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.
22And the father said to his servants: Bring forth quickly the first robe, and put it on him, and put a ring on his hand, and shoes on his feet:
22Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;
23And bring hither the fatted calf, and kill it, and let us eat and make merry:
23і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:
24Because this my son was dead, and is come to life again: was lost, and is found. And they began to be merry.
24бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.
25Now his elder son was in the field, and when he came and drew nigh to the house, he heard music and dancing:
25Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.
26And he called one of the servants, and asked what these things meant.
26І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.
27And he said to him: Thy brother is come, and thy father hath killed the fatted calf, because he hath received him safe.
27Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.
28And he was angry, and would not go in. His father therefore coming out began to entreat him.
28Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.
29And he answering, said to his father: Behold, for so many years do I serve thee, and I have never transgressed thy commandment, and yet thou hast never given me a kid to make merry with my friends:
29Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;
30But as soon as this thy son is come, who hath devoured his substance with harlots, thou hast killed for him the fatted calf.
30як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.
31But he said to him: Son, thou art always with me, and all I have is thine.
31Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє;
32But it was fit that we should make merry and be glad, for this thy brother was dead and is come to life again; he was lost, and is found.
32веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.