Luke 19
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And entering in, he walked through Jericho.
1І вийшовши проходив через Єрихон.
2And behold, there was a man named Zacheus, who was the chief of the publicans, and he was rich.
2І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
3And he sought to see Jesus who he was, and he could not for the crowd, because he was low of stature.
3І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
4And running before, he climbed up into a sycamore tree, that he might see him; for he was to pass that way.
4І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
5And when Jesus was come to the place, looking up, he saw him, and said to him: Zacheus, make haste and come down; for this day I must abide in thy house.
5І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
6And he made haste and came down; and received him with joy.
6І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.
7And when all saw it, they murmured, saying, that he was gone to be a guest with a man that was a sinner.
7І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
8But Zacheus standing, said to the Lord: Behold, Lord, the half of my goods I give to the poor; and if I have wronged any man of any thing, I restore him fourfold.
8Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
9Jesus said to him: This day is salvation come to this house, because he also is a son of Abraham.
9Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
10For the Son of man is come to seek and to save that which was lost.
10прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
11As they were hearing these things, he added and spoke a parable, because he was nigh to Jerusalem, and because they thought that the kingdom of God should immediately be manifested.
11Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
12He said therefore: A certain nobleman went into a far country, to receive for himself a kingdom, and to return.
12Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
13And calling his ten servants, he gave them ten pounds, and said to them: Trade till I come.
13Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
14But his citizens hated him: and they sent an embassage after him, saying: We will not have this man to reign over us.
14Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
15And it came to pass, that he returned, having received the kingdom: and he commanded his servants to be called, to whom he had given the money, that he might know how much every man had gained by trading.
15І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що зʼорудував.
16And the first came, saying: Lord, thy pound hath gained ten pounds.
16Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
17And he said to him: Well done, thou good servant, because thou hast been faithful in a little, thou shalt have power over ten cities.
17І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
18And the second came, saying: Lord, thy pound hath gained five pounds.
18І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
19And he said to him: Be thou also over five cities.
19Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
20And another came, saying: Lord, behold here is thy pound, which I have kept laid up in a napkin;
20Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
21For I feared thee, because thou art an austere man: thou takest up what thou didst not lay down, and thou reapest that which thou didst not sow.
21боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
22He saith to him: Out of thy own mouth I judge thee, thou wicked servant. Thou knewest that I was an austere man, taking up what I laid not down, and reaping that which I did not sow:
22Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
23And why then didst thou not give my money into the bank, that at my coming, I might have exacted it with usury?
23а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
24And he said to them that stood by: Take the pound away from him, and give it to him that hath ten pounds.
24І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
25And they said to him: Lord, he hath ten pounds.
25(І казали йому: Пане, має десять мин.)
26But I say to you, that to every one that hath shall be given, and he shall abound: and from him that hath not, even that which he hath, shall be taken from him.
26Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
27But as for those my enemies, who would not have me reign over them, bring them hither, and kill them before me.
27А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
28And having said these things, he went before, going up to Jerusalem.
28І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
29And it came to pass, when he was come nigh to Bethphage and Bethania, unto the mount called Olivet, he sent two of his disciples,
29І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
30Saying: Go into the town which is over against you, at your entering into which you shall find the colt of an ass tied, on which no man ever hath sitten: loose him, and bring him hither.
30глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
31And if any man shall ask you: Why do you loose him? you shall say thus unto him: Because the Lord hath need of his service.
31І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
32And they that were sent, went their way, and found the colt standing, as he had said unto them.
32Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
33And as they were loosing the colt, the owners thereof said to them: Why loose you the colt?
33Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
34But they said: Because the Lord hath need of him.
34Вони ж сказали: Господеві його треба.
35And they brought him to Jesus. And casting their garments on the colt, they set Jesus thereon.
35І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
36And as he went, they spread their clothes underneath in the way.
36Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
37And when he was now coming near the descent of mount Olivet, the whole multitude of his disciples began with joy to praise God with a loud voice, for all the mighty works they had seen,
37Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
38Saying: Blessed be the king who cometh in the name of the Lord, peace in heaven, and glory on high!
38говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
39And some of the Pharisees, from amongst the multitude, said to him: Master, rebuke thy disciples.
39А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
40To whom he said: I say to you, that if these shall hold their peace, the stones will cry out.
40І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
41And when he drew near, seeing the city, he wept over it, saying:
41І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
42If thou also hadst known, and that in this thy day, the things that are to thy peace; but now they are hidden from thy eyes.
42глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
43For the days shall come upon thee, and thy enemies shall cast a trench about thee, and compass thee round, and straiten thee on every side,
43Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
44And beat thee flat to the ground, and thy children who are in thee: and they shall not leave in thee a stone upon a stone: because thou hast not known the time of thy visitation.
44І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
45And entering into the temple, he began to cast out them that sold therein, and them that bought.
45І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
46Saying to them: It is written: My house is the house of prayer. But you have made it a den of thieves.
46глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
47And he was teaching daily in the temple. And the chief priests and the scribes and the rulers of the people sought to destroy him:
47І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
48And they found not what to do to him: for all the people were very attentive to hear him.
48І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.