Luke 20
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And it came to pass, that on one of the days, as he was teaching the people in the temple, and preaching the gospel, the chief priests and the scribes, with the ancients, met together,
1І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
2And spoke to him, saying: Tell us, by what authority dost thou these things? or, Who is he that hath given thee this authority?
2і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
3And Jesus answering, said to them: I will also ask you one thing. Answer me:
3Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:
4The baptism of John, was it from heaven, or of men?
4Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?
5But they thought within themselves, saying: If we shall say, From heaven: he will say: Why then did you not believe him?
5Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
6But if we say, Of men, the whole people will stone us: for they are persuaded that John was a prophet.
6Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
7And they answered, that they knew not whence it was.
7І відказали, що не знають, звідкіля.
8And Jesus said to them: Neither do I tell thee by what authority I do these things.
8А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
9And he began to speak to the people this parable: A certain man planted a vineyard, and let it out to husbandmen: and he was abroad for a long time.
9Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
10And at the season he sent a servant to the husbandmen, that they should give him of the fruit of the vineyard. Who, beating him, sent him away empty.
10І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
11And again he sent another servant. But they beat him also, and treating him reproachfully, sent him away empty.
11І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
12And again he sent the third: and they wounded him also, and cast him out.
12І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
13Then the lord of the vineyard said: What shall I do? I will send my beloved son: it may be, when they see him, they will reverence him.
13Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
14Whom when the husbandmen saw, they thought within themselves, saying: This is the heir, let us kill him, that the inheritance may be ours.
14Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
15So casting him out of the vineyard, they killed him. What therefore will the lord of the vineyard do to them?
15І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
16He will come, and will destroy these husbandmen, and will give the vineyard to others. Which they hearing, said to him: God forbid.
16Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
17But he looking on them, said: What is this then that is written, The stone, which the builders rejected, the same is become the head of the corner?
17Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
18Whosoever shall fall upon that stone, shall be bruised: and upon whomsoever it shall fall, it will grind him to powder.
18Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
19And the chief priests and the scribes sought to lay hands on him the same hour: but they feared the people, for they knew that he spoke this parable to them.
19І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.
20And being upon the watch, they sent spies, who should feign themselves just, that they might take hold of him in his words, that they might deliver him up to the authority and power of the governor.
20І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
21And they asked him, saying: Master, we know that thou speakest and teachest rightly: and thou dost not respect any person, but teachest the way of God in truth.
21І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
22Is it lawful for us to give tribute to Caesar, or no?
22Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
23But he considering their guile, said to them: Why tempt you me?
23Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
24Shew me a penny. Whose image and inscription hath it? They answering, said to him, Caesar’s.
24Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
25And he said to them: Render therefore to Caesar the things that are Caesar’s: and to God the things that are God’s.
25Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
26And they could not reprehend his word before the people: and wondering at his answer, they held their peace.
26І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
27And there came to him some of the Sadducees, who deny that there is any resurrection, and they asked him,
27Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
28Saying: Master, Moses wrote unto us, If any man’s brother die, having a wife, and he leave no children, that his brother should take her to wife, and raise up seed unto his brother.
28говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
29There were therefore seven brethren: and the first took a wife, and died without children.
29Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
30And the next took her to wife, and he also died childless.
30І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
31And the third took her. And in like manner all the seven, and they left no children, and died.
31І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
32Last of all the woman died also.
32Опісля ж усїх умерла й жінка.
33In the resurrection therefore, whose wife of them shall she be? For all the seven had her to wife.
33Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
34And Jesus said to them: The children of this world marry, and are given in marriage:
34І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
35But they that shall be accounted worthy of that world, and of the resurrection from the dead, shall neither be married, nor take wives.
35которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
36Neither can they die any more: for they are equal to the angels, and are the children of God, being the children of the resurrection.
36бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
37Now that the dead rise again, Moses also shewed, at the bush, when he called the Lord, The God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob;
37А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
38For he is not the God of the dead, but of the living: for all live to him.
38Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
39And some of the scribes answering, said to him: Master, thou hast said well.
39Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
40And after that they durst not ask him any more questions.
40І більш не сьміли питати Його нї про що.
41But he said to them: How say they that Christ is the son of David?
41Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
42And David himself saith in the book of Psalms: The Lord said to my Lord, sit thou on my right hand,
42А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
43Till I make thy enemies thy footstool.
43доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
44David then calleth him Lord: and how is he his son?
44Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
45And in the hearing of all the people, he said to his disciples:
45Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
46Beware of the scribes, who desire to walk in long robes, and love salutations in the marketplace, and the first chairs in the synagogues, and the chief rooms at feasts:
46Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
47Who devour the houses of widows, feigning long prayer. These shall receive greater damnation.
47що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.