Лука 20
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И кад Он у један од оних дана учаше народ у цркви и проповедаше јеванђеље, дођоше главари свештенички и књижевници са старешинама,
1І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
2и рекоше Му говорећи: Кажи нам каквом власти то чиниш? Или ко ти је дао власт ту?
2і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
3А Он одговарајући рече им: И ја ћу вас упитати једну реч, и кажите ми:
3Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:
4Крштење Јованово или би с неба или од људи?
4Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?
5А они помишљаху у себи говорећи: Ако кажемо с неба, рећи ће: Зашто му дакле не веровасте?
5Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
6Ако ли кажемо од људи, сав ће нас народ побити камењем; јер сви вероваху да Јован беше пророк.
6Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
7И одговорише: Не знамо откуда.
7І відказали, що не знають, звідкіля.
8А Исус им рече: Ни ја вама нећу казати каквом власти ово чиним.
8А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
9А народу поче казивати причу ову: Један човек посади виноград, и даде га виноградарима па отиде на подуго времена.
9Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
10И у време посла к виноградарима слугу да му даду од рода виноградског; али виноградари избише га, и послаше празног.
10І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
11И посла опет другог слугу; а они и оног избише и осрамотивши послаше празног.
11І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
12И посла опет трећег; а они и оног ранише, и истераше.
12І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
13Онда рече господар од винограда: Шта ћу чинити? Да пошаљем сина свог љубазног: еда се како застиде кад виде њега.
13Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
14А виноградари видевши њега мишљаху у себи говорећи: Ово је наследник; ходите да га убијемо да наше буде достојање.
14Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
15И изведоше га напоље из винограда и убише. Шта ће дакле учинити њима господар од винограда?
15І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
16Доћи ће и погубиће ове виноградаре, и даће виноград другима. А они што слушаху рекоше: Не дао Бог!
16Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
17А Он погледавши на њих рече: Шта значи дакле оно у писму: Камен који одбацише зидари онај поста глава од угла?
17Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
18Сваки који падне на тај камен разбиће се; а на кога он падне сатрће га.
18Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
19И гледаху главари свештенички и књижевници у онај час да дигну руке на Њ; али се побојаше народа, јер разумеше да њима ову причу каза.
19І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.
20И пажаху на Њега, и послаше вребаче, који се грађаху као да су побожни: не би ли Га ухватили у речи да Га предаду поглаварима и власти судијиној.
20І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
21И упиташе Га говорећи: Учитељу! Знамо да право говориш и учиш, и не гледаш ко је ко, него заиста учиш путу Божијем:
21І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
22Треба ли нам ћесару давати харач, или не?
22Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
23А Он разумевши њихово лукавство рече им: Шта ме кушате?
23Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
24Покажите ми динар; чији је на њему образ и натпис? А они одговарајући рекоше: Ћесарев.
24Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
25А Он им рече: Подајте дакле шта је ћесарево ћесару, а шта је Божије Богу.
25Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
26И не могоше речи Његове покудити пред народом; и дивише се одговору Његовом, и умукоше.
26І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
27А приступише неки од садукеја који кажу да нема васкрсења, и питаху Га
27Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
28говорећи: Учитељу! Мојсије нам написа: Ако коме умре брат који има жену, и умре без деце, да брат његов узме жену, и да подигне семе брату свом.
28говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
29Беше седам браће, и први узе жену, и умре без деце;
29Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
30и узе други жену, и он умре без деце;
30І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
31и трећи је узе; а тако и сви седам; и не оставише деце, и помреше;
31І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
32а после свих умре и жена.
32Опісля ж усїх умерла й жінка.
33О васкрсењу дакле кога ће од њих бити жена? Јер је она седморици била жена.
33Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
34И одговарајући Исус рече им: Деца овог света жене се и удају;
34І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
35а који се удостоје добити онај свет и васкрсење из мртвих нити ће се женити ни удавати;
35которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
36јер више не могу умрети; јер су као анђели; и синови су Божији кад су синови васкрсења.
36бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
37А да мртви устају, и Мојсије показа код купине где назива Господа Бога Авраамовог и Бога Исаковог и Бога Јаковљевог.
37А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
38А Бог није Бог мртвих него живих; јер су Њему сви живи.
38Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
39А неки од књижевника одговарајући рекоше: Учитељу! Добро си казао.
39Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
40И већ не смеху ништа да Га запитају. А Он им рече:
40І більш не сьміли питати Його нї про що.
41Како говоре да је Христос син Давидов?
41Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
42Кад сам Давид говори у псалтиру: Рече Господ Господу мом: седи мени с десне стране,
42А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
43Док положим непријатеље твоје подножје ногама твојим.
43доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
44Давид дакле Њега назива Господом; па како му је син?
44Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
45А кад сав народ слушаше, рече ученицима својим:
45Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
46Чувајте се од књижевника, који хоће да иду у дугачким хаљинама, и траже да им се клања по улицама, и првих места по зборницама, и зачеља на гозбама;
46Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
47који једу куће удовичке, и лажно се моле Богу дуго. Они ће још већма бити осуђени.
47що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.