Римљанима 1
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Од Павла, слуге Исуса Христа, позваног апостола изабраног за јеванђеље Божије,
1Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,
2које Бог унапред обећа преко пророка својих у светим писмима
2(котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своїх у сьвятих писаннях,)
3о сину свом, који је по телу рођен од семена Давидовог,
3про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тїлу,
4а посведочен силно за Сина Божијег Духом светиње по васкрсењу из мртвих, Исусу Христу Господу нашем,
4обявленого Сина Божого в силї, по Духу сьвятости, через воскресеннє з мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого,
5преко ког примисмо благодат и апостолство, да покоримо све незнабошце вери имена Његовог;
5(котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його,
6међу којима сте и ви позвани Исусу Христу.
6між котрими й ви покликані, Ісус-Христові;)
7Свима који су у Риму, љубазнима Богу, и позванима светима: благодат вам и мир од Бога Оца нашег и Господа Исуса Христа.
7Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
8Прво, дакле, захваљујем Богу свом кроз Исуса Христа за све вас што се вера ваша гласи по свему свету.
8Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всїх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту.
9Јер ми је сведок Бог, коме служим духом својим у јеванђељу Сина његовог, да вас се опомињем без престанка,
9Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю,
10молећи се свагда Богу у молитвама својим да би ми кад Божија воља помогла да дођем к вама;
10усе в молитвах моїх молячись, щоб колись довелось менї по волї Божій, прийти до вас.
11јер желим видети вас, да вам дам какав духовни дар за ваше утврђење,
11Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне для утвердження вашого;
12то јест, да се с вама утешим вером општом, и вашом и мојом.
12се ж єсть утїшитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю.
13Али вам нећу затајити, браћо, да сам много пута хтео да вам дођем, па бих задржан досле, да и међу вама имам какав плод, као и међу осталим незнабошцима.
13Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами.
14Дужан сам и Грцима и дивљацима, и мудрима и неразумнима.
14Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я.
15Зато, од моје стране, готов сам и вама у Риму проповедати јеванђеље.
15От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати.
16Јер се не стидим јеванђеља Христовог; јер је сила Божија на спасење свакоме који верује, а најпре Јеврејину и Грку.
16Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасеннє всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові.
17Јер се у Њему јавља правда Божија из вере у веру, као што је написано: Праведник ће од вере жив бити.
17Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде.
18Јер се открива гнев Божји с неба на сваку безбожност и неправду људи који држе истину у неправди.
18Одкриваєть ся бо гнїв Божий з неба на всяке нечестє і неправду людей, що держять істину в неправдї.
19Јер шта се може дознати за Бога познато је њима: јер им је Бог јавио;
19Тим, що розумне про Бога, явно в них; Бог бо явив їм.
20јер шта се на Њему не може видети, од постања света могло се познати и видети на створењима, и Његова вечна сила и божанство, да немају изговора.
20Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання.
21Јер кад познаше Бога, не прославише Га као Бога нити Му захвалише, него залудеше у својим мислима, и потамне неразумно срце њихово.
21Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх.
22Кад се грађаху мудри, полудеше,
22Славлячи себе мудрими, потуманїли,
23и претворише славу вечног Бога у обличје смртног човека и птица и четвороножних животиња и гадова.
23і обернули славу нетлїнного Бога на подобину образа тлїнного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду.
24Зато их предаде Бог у жељама њихових срца у нечистоту, да се погане телеса њихова међу њима самима;
24Тим же й передав їх Бог нечистотї в похотях сердець їх, щоб сквернили тїла свої між самими собою.
25који претворише истину Божију у лаж, и већма поштоваше и послужише твар него Творца, који је благословен ва век. Амин.
25Вони перемінили істину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь.
26Зато их предаде Бог у срамне сласти; јер жене њихове претворише путно употребљавање у беспутно.
26За се передав їх Бог карі безчестя, бо й жінки їх обернули природню подобу на протиприродню;
27Тако и људи оставивши путно употребљавање женског рода, распалише се жељом својом један на другог, и људи с људима чињаху срам, и плату која требаше за превару њихову примаху на себи.
27так само й чоловіки, оставивши природнє вживаннє женського полу, розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіки на чоловіках сором роблячи, і заплату, яка подобала заблудові їх, у собі приймаючи.
28И као што не мараху да познаду Бога, зато их Бог предаде у покварен ум да чине шта не ваља,
28І, яко ж не вподобалось їм мати Бога в розумі, передав їх Бог ледачому уму, робити неподобне, —
29да буду напуњени сваке неправде, курварства, злоће, лакомства, пакости; пуни зависти, убиства, свађе лукавства, злоћудности;
29сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливости, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв,
30шаптачи, опадачи, богомрсци, силеџије, хвалише, поносити, измишљачи зала, непокорни родитељима,
30осудників, поклїпників, богоненавидників, гордувників, хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних,
31неразумни, невере, нељубавни, непримирљиви, немилостиви.
31нерозумних, ламателїв умови, нелюбовних, невблагальних, немилостивих.
32А неки правду Божију познавши да који то чине заслужују смрт, не само то чине, него пристају на то и онима који чине.
32Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоін смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.