Римљанима 11
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Говорим, дакле: еда ли Бог одбаци народ свој? Боже сачувај! Јер сам и ја Израиљац од семена Авраамовог, од колена Венијаминовог.
1Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового.
2Не одбаци Бог народ свој, који напред позна. Или не знате шта говори писмо за Илију како се тужи Богу на Израиља говорећи:
2Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи:
3Господе! Пророке Твоје побише и олтаре Твоје раскопаше, а ја остах један и траже душу моју да је изваде.
3Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.
4А шта му говори Божји одговор? Оставих себи седам хиљада људи који не приклонише колена пред Ваалом.
4Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.
5Тако, дакле, и у садашње време остатак би по избору благодати.
5Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї.
6Ако ли је по благодати, онда није од дела, јер благодат већ не би била благодат; ако ли је од дела није више благодат, јер дело већ не би било дело.
6Коли ж по благодатї, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї; ато дїло не було б уже більш дїлом.
7Шта дакле? Шта искаше Израиљ оно не доби; а избор доби; остали пак заслепише.
7Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,
8Као што је написано: Даде им Бог духа неосетљивог, очи да не виде, и уши да не чују до самог данашњег дана.
8(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.
9И Давид говори: Да буде трпеза њихова замка и гвожђа, и саблазан и плата њима;
9І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.
10Да се њихове очи заслепе да не виде, и леђа њихова једнако да су погнута.
10Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.
11Говорим, дакле: еда ли се спотакоше да падну? Боже сачувај! Него је њихова погрешка спасење незнабошцима, да би се и они раздражили.
11Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.
12А кад је погрешка њихова богатство свету и штета њихова богатство незнабошцима, а камоли да се испуне?
12Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?
13Јер вама говорим незнабошцима; јер, будући да сам ја апостол незнабожаца, хоћу да хвалим своју службу;
13Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,
14не бих ли како раздражио свој род, и спасао кога од њих.
14чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.
15Јер кад је одмет њихов примирење свету, шта би било примљење, осим живот из мртвих?
15Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?
16Ако је квасац свет, то је и тесто; и ако је корен свет, то су и гране.
16Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.
17Ако ли се неке од грана одломише, и ти, који си дивља маслина, прицепио си се на њих, и постао си заједничар у корену и у масти од маслине;
17Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,
18не хвали се гранама; ако ли се, пак, хвалиш, не носиш ти корена него корен тебе.
18то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.
19А рећи ћеш: Одломише се гране да се ја прицепим.
19Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.
20Добро! Неверством одломише се, а ти вером стојиш; не поноси се, него се бој.
20Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.
21Јер кад Бог рођених грана не поштеде, да и тебе како не непоштеди.
21Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.
22Гледај, дакле, доброту и непоштеђење Божије: непоштеђење на онима што отпадоше, а на себи доброту Божију, ако останеш у доброти; ако ли пак не, и ти ћеш бити одсечен.
22Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.
23А и они, ако не остану у неверству, прицепиће се; јер их је Бог кадар опет прицепити.
23І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся; здолїє бо Бог знов прищепити їх.
24Јер кад си ти одсечен од рођене маслине, и прицепио се на нерођену питому маслину; а камо ли ови који ће се прицепити на рођену своју маслину!
24Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини.
25Јер вам, браћо, нећу затајити тајну ову (да не будете поносити), слепоћа Израиљу паде у део докле не уђе незнабожаца колико треба.
25Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.
26И тако ће се спасти сав Израиљ, као што је написано: Доћи ће од Сиона Избавитељ и одвратиће безбожност од Јакова.
26І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова;
27И ово им је мој завет кад отмем њихове грехе.
27і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.
28По јеванђељу, дакле, непријатељи су вас ради; а по избору љубазни су отаца ради.
28По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.
29Јер се Бог неће раскајати за своје дарове и звање.
29Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.
30Јер, као и ви што се некад супроћасте Богу а сад бисте помиловани њиховог ради супроћења,
30Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,
31тако и они сад не хтеше да верују вашег ради помиловања да би и они били помиловани.
31так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.
32Јер Бог затвори све у неверство, да све помилује.
32Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати.
33О дубимо богатства и премудрости и разума Божијег! Како су неиспитиви Његови судови и неистраживи Његови путеви!
33О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його!
34Јер ко позна мисао Господњу?
34Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?
35Или ко Му би саветник? Или ко Му напред даде шта, да му се врати?
35або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?
36Јер је од Њега и кроз Њега и у Њему све. Њему слава вавек. Амин.
36Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.