Romans 11
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1I say then: Hath God cast away his people? God forbid. For I also am an Israelite of the seed of Abraham, of the tribe of Benjamin.
1Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового.
2God hath not cast away his people, which he foreknew. Know you not what the scripture saith of Elias; how he calleth on God against Israel?
2Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи:
3Lord, they have slain thy prophets, they have dug down thy altars; and I am left alone, and they seek my life.
3Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.
4But what saith the divine answer to him? I have left me seven thousand men, that have not bowed their knees to Baal.
4Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.
5Even so then at this present time also, there is a remnant saved according to the election of grace.
5Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї.
6And if by grace, it is not now by works: otherwise grace is no more grace.
6Коли ж по благодатї, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї; ато дїло не було б уже більш дїлом.
7What then? That which Israel sought, he hath not obtained: but the election hath obtained it; and the rest have been blinded.
7Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,
8As it is written: God hath given them the spirit of insensibility; eyes that they should not see; and ears that they should not hear, until this present day.
8(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.
9And David saith: Let their table be made a snare, and a trap, and a stumbling block, and a recompense unto them.
9І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.
10Let their eyes be darkened, that they may not see: and bow down their back always.
10Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.
11I say then, have they so stumbled, that they should fall? God forbid. But by their offence, salvation is come to the Gentiles, that they may be emulous of them.
11Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.
12Now if the offence of them be the riches of the world, and the diminution of them, the riches of the Gentiles; how much more the fulness of them?
12Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?
13For I say to you, Gentiles: as long indeed as I am the apostle of the Gentiles, I will honour my ministry,
13Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,
14If, by any means, I may provoke to emulation them who are my flesh, and may save some of them.
14чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.
15For if the loss of them be the reconciliation of the world, what shall the receiving of them be, but life from the dead?
15Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?
16For if the firstfruit be holy, so is the lump also: and if the root be holy, so are the branches.
16Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.
17And if some of the branches be broken, and thou, being a wild olive, art ingrafted in them, and art made partaker of the root, and of the fatness of the olive tree,
17Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,
18Boast not against the branches. But if thou boast, thou bearest not the root, but the root thee.
18то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.
19Thou wilt say then: The branches were broken off, that I might be grafted in.
19Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.
20Well: because of unbelief they were broken off. But thou standest by faith: be not highminded, but fear.
20Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.
21For if God hath not spared the natural branches, fear lest perhaps he also spare not thee.
21Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.
22See then the goodness and the severity of God: towards them indeed that are fallen, the severity; but towards thee, the goodness of God, if thou abide in goodness, otherwise thou also shalt be cut off.
22Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.
23And they also, if they abide not still in unbelief, shall be grafted in: for God is able to graft them in again.
23І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся; здолїє бо Бог знов прищепити їх.
24For if thou wert cut out of the wild olive tree, which is natural to thee; and, contrary to nature, were grafted into the good olive tree; how much more shall they that are the natural branches, be grafted into their own olive tree?
24Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини.
25For I would not have you ignorant, brethren, of this mystery, (lest you should be wise in your own conceits), that blindness in part has happened in Israel, until the fulness of the Gentiles should come in.
25Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.
26And so all Israel should be saved, as it is written: There shall come out of Sion, he that shall deliver, and shall turn away ungodliness from Jacob.
26І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова;
27And this is to them my covenant: when I shall take away their sins.
27і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.
28As concerning the gospel, indeed, they are enemies for your sake: but as touching the election, they are most dear for the sake of the fathers.
28По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.
29For the gifts and the calling of God are without repentance.
29Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.
30For as you also in times past did not believe God, but now have obtained mercy, through their unbelief;
30Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,
31So these also now have not believed, for your mercy, that they also may obtain mercy.
31так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.
32For God hath concluded all in unbelief, that he may have mercy on all.
32Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати.
33O the depth of the riches of the wisdom and of the knowledge of God! How incomprehensible are his judgments, and how unsearchable his ways!
33О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його!
34For who hath known the mind of the Lord? Or who hath been his counsellor?
34Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?
35Or who hath first given to him, and recompense shall be made him?
35або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?
36For of him, and by him, and in him, are all things: to him be glory for ever. Amen.
36Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.