2 Corinthians 1
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Paul, an apostle of Jesus Christ by the will of God, and Timothy our brother: to the church of God that is at Corinth, with all the saints that are in all Achaia:
1Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всїй Ахаї:
2Grace unto you and peace from God our Father, and from the Lord Jesus Christ.
2Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
3Blessed be the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of mercies, and the God of all comfort.
3Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утїхи,
4Who comforteth us in all our tribulation; that we also may be able to comfort them who are in all distress, by the exhortation wherewith we also are exhorted by God.
4що втїшає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утїшати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утїшаємось самі від Бога.
5For as the sufferings of Christ abound in us: so also by Christ doth our comfort abound.
5Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.
6Now whether we be in tribulation, it is for your exhortation and salvation: or whether we be comforted, it is for your consolation: or whether we be exhorted, it is for your exhortation and salvation, which worketh the enduring of the same sufferings which we also suffer.
6Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втїшаємось, то для вашого утїшення і спасення.
7That our hope for you may be steadfast: knowing that as you are partakers of the sufferings, so shall you be also of the consolation.
7І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.
8For we would not have you ignorant, brethren, of our tribulation, which came to us in Asia, that we were pressed out of measure above our strength, so that we were weary even of life.
8Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надїї й жити.
9But we had in ourselves the answer of death, that we should not trust in ourselves, but in God who raiseth the dead.
9Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,
10Who hath delivered and doth deliver us out of so great dangers: in whom we trust that he will yet also deliver us.
10котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,
11You helping withal in prayer for us: that for this gift obtained for us, by the means of many persons, thanks may be given by many in our behalf.
11за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.
12For our glory is this, the testimony of our conscience, that in simplicity of heart and sincerity of God, and not in carnal wisdom, but in the grace of God, we have conversed in this world: and more abundantly towards you.
12Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простотї і чистотї Божій, не в мудрости тїлесній, а в благодатї Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.
13For we write no other things to you than what you have read and known. And I hope that you shall know unto the end:
13Не инше бо пишем вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,
14As also you have known us in part, that we are your glory, as you also are ours, in the day of our Lord Jesus Christ.
14як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам, яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.
15And in this confidence I had a mind to come to you before, that you might have a second grace:
15І в сїй певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,
16And to pass by you into Macedonia, and again from Macedonia to come to you, and by you to be brought on my way towards Judea.
16а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониї прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.
17Whereas then I was thus minded, did I use lightness? Or, the things that I purpose, do I purpose according to the flesh, that there should be with me, It is, and It is not?
17Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тїлу задумую, щоб було в мене то так — так, то, нї — нї.
18But God is faithful, for our preaching which was to you, was not, It is, and It is not.
18Вірен же Бог, що слово наше до вас не було „так‟ і „нї‟.
19For the Son of God, Jesus Christ who was preached among you by us, by me, and Sylvanus, and Timothy, was not, It is and It is not, but, It is, was in him.
19Бо Син Божий Ісус Христос, вам нами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеєм, не був „так‟ і „нї‟, а було у Йому „так‟.
20For all the promises of God are in him, It is; therefore also by him, amen to God, unto our glory.
20Бо скільки обітниць Божих, то (все) в Йому „так‟ і в Йому „амінь‟, на славу Божу через нас.
21Now he that confirmeth us with you in Christ, and that hath anointed us, is God:
21Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас — Бог,
22Who also hath sealed us, and given the pledge of the Spirit in our hearts.
22Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.
23But I call God to witness upon my soul, that to spare you, I came not any more to Corinth:
23Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.
24not because we exercise dominion over your faith: but we are helpers of your joy: for in faith you stand.
24Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.