2 Corinthians 5
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1For we know, if our earthly house of this habitation be dissolved, that we have a building of God, a house not made with hands, eternal in heaven.
1Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.
2For in this also we groan, desiring to be clothed upon with our habitation that is from heaven.
2Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,
3Yet so that we be found clothed, not naked.
3коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись.
4For we also, who are in this tabernacle, do groan, being burthened; because we would not be unclothed, but clothed upon, that that which is mortal may be swallowed up by life.
4Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.
5Now he that maketh us for this very thing, is God, who hath given us the pledge of the Spirit.
5На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.
6Therefore having always confidence, knowing that, while we are in the body, we are absent from the Lord.
6Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:
7(For we walk by faith, and not by sight.)
7(бо ходимо вірою, а не видїннєм.)
8But we are confident, and have a good will to be absent rather from the body, and to be present with the Lord.
8Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.
9And therefore we labour, whether absent or present, to please him.
9Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.
10For we must all be manifested before the judgement seat of Christ, that every one may receive the proper things of the body, according as he hath done, whether it be good or evil.
10Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.
11Knowing therefore the fear of the Lord, we use persuasion to men; but to God we are manifest. And I trust also that in your consciences we are manifest.
11Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.
12We commend not ourselves again to you, but give you occasion to glory in our behalf; that you may have somewhat to answer them who glory in face, and not in heart.
12Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.
13For whether we be transported in mind, it is to God; or whether we be sober, it is for you.
13Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), (се) вам.
14For the charity of Christ presseth us: judging this, that if one died for all, then all were dead.
14Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всїх умер, тодї всї вмерли;
15And Christ died for all; that they also who live, may not now live to themselves, but unto him who died for them, and rose again.
15і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.
16Wherefore henceforth, we know no man according to the flesh. And if we have known Christ according to the flesh; but now we know him so no longer.
16Тим же ми від нинї нїкого не знаємо по тїлу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.
17If then any be in Christ a new creature, the old things are passed away, behold all things are made new.
17Тим же, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.
18But all things are of God, who hath reconciled us to himself by Christ; and hath given to us the ministry of reconciliation.
18Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примирення,
19For God indeed was in Christ, reconciling the world to himself, not imputing to them their sins; and he hath placed in us the word of reconciliation.
19яко ж бо Бог був у Христї, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.
20For Christ therefore we are ambassadors, God as it were exhorting by us. For Christ, we beseech you, be reconciled to God.
20Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.
21Him, who knew no sin, he hath made sin for us, that we might be made the justice of God in him.
21Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.