2 Corinthians 5
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1For we know that if the earthly house of our tent is dissolved, we have a building from God, a house not made with hands, eternal, in the heavens.
1Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.
2For most certainly in this we groan, longing to be clothed with our habitation which is from heaven,
2Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,
3if indeed being clothed, we will not be found naked.
3коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись.
4For indeed we who are in this tent do groan, being burdened, not that we desire to be unclothed, but that we desire to be clothed, that what is mortal may be swallowed up by life.
4Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.
5Now he who made us for this very thing is God, who also gave to us the down payment of the Spirit.
5На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.
6Therefore we are always confident and know that while we are at home in the body, we are absent from the Lord;
6Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:
7for we walk by faith, not by sight.
7(бо ходимо вірою, а не видїннєм.)
8We are courageous, I say, and are willing rather to be absent from the body and to be at home with the Lord.
8Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.
9Therefore also we make it our aim, whether at home or absent, to be well pleasing to him.
9Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.
10For we must all be revealed before the judgment seat of Christ that each one may receive the things in the body according to what he has done, whether good or bad.
10Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.
11Knowing therefore the fear of the Lord, we persuade men, but we are revealed to God, and I hope that we are revealed also in your consciences.
11Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.
12For we are not commending ourselves to you again, but speak as giving you occasion of boasting on our behalf, that you may have something to answer those who boast in appearance and not in heart.
12Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.
13For if we are beside ourselves, it is for God. Or if we are of sober mind, it is for you.
13Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), (се) вам.
14For the love of Christ compels us; because we judge thus: that one died for all, therefore all died.
14Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всїх умер, тодї всї вмерли;
15He died for all, that those who live should no longer live to themselves, but to him who for their sakes died and rose again.
15і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.
16Therefore we know no one according to the flesh from now on. Even though we have known Christ according to the flesh, yet now we know him so no more.
16Тим же ми від нинї нїкого не знаємо по тїлу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.
17Therefore if anyone is in Christ, he is a new creation. The old things have passed away. Behold, all things have become new.
17Тим же, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.
18But all things are of God, who reconciled us to himself through Jesus Christ, and gave to us the ministry of reconciliation;
18Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примирення,
19namely, that God was in Christ reconciling the world to himself, not reckoning to them their trespasses, and having committed to us the word of reconciliation.
19яко ж бо Бог був у Христї, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.
20We are therefore ambassadors on behalf of Christ, as though God were entreating by us: we beg you on behalf of Christ, be reconciled to God.
20Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.
21For him who knew no sin he made to be sin on our behalf, so that in him we might become the righteousness of God.
21Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.