2 Corinthians 2
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1But I determined this with myself, not to come to you again in sorrow.
1Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.
2For if I make you sorrowful, who is he then that can make me glad, but the same who is made sorrowful by me?
2Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.
3And I wrote this same to you; that I may not, when I come, have sorrow upon sorrow, from them of whom I ought to rejoice: having confidence in you all, that my joy is the joy of you all.
3І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всїх вас.
4For out of much affliction and anguish of heart, I wrote to you with many tears: not that you should be made sorrowful: but that you might know the charity I have more abundantly towards you.
4Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.
5And if any one have caused grief, he hath not grieved me; but in part, that I may not burden you all.
5Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всїх вас.
6To him who is such a one, this rebuke is sufficient, which is given by many:
6Доволї такому сієї кари від многих.
7So that on the contrary, you should rather forgive him and comfort him, lest perhaps such a one be swallowed up with overmuch sorrow.
7Так що напротив лучче простїть і утїште, щоб надто великий сум не пожер такого.
8Wherefore, I beseech you, that you would confirm your charity towards him.
8Тим же благаю вас, обявіть любов до него.
9For to this end also did I write, that I may know the experiment of you, whether you be obedient in all things.
9На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.
10And to whom you have pardoned any thing, I also. For, what I have pardoned, if I have pardoned any thing, for your sakes have I done it in the person of Christ.
10Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,
11That we be not overreached by Satan. For we are not ignorant of his devices.
11щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.
12And when I was come to Troas for the gospel of Christ, and a door was opened unto me in the Lord,
12Прийшовши ж у Трояду на благовістє Христове, як відчинено менї двері в Господї,
13I had no rest in my spirit, because I found not Titus my brother; but bidding them farewell, I went into Macedonia.
13не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.
14Now thanks be to God, who always maketh us to triumph in Christ Jesus, and manifesteth the odour of his knowledge by us in every place.
14Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.
15For we are the good odour of Christ unto God, in them that are saved, and in them that perish.
15Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:
16To the one indeed the odour of death unto death: but to the others the odour of life unto life. And for these things who is so sufficient?
16одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить?
17For we are not as many, adulterating the word of God; but with sincerity, but as from God, before God, in Christ we speak.
17Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.