2 Corinthians 2
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1So I made up my mind not to make another painful visit to you.
1Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.
2For if I grieve you, who is left to cheer me but those whom I have grieved?
2Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.
3I wrote as I did so that on my arrival I would not be saddened by those who ought to make me rejoice. I had confidence in all of you, that you would share my joy.
3І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всїх вас.
4For through many tears I wrote you out of great distress and anguish of heart, not to grieve you but to let you know how much I love you.
4Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.
5Now if anyone has caused grief, he has not grieved me but all of you—to some degree, not to overstate it.
5Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всїх вас.
6The punishment imposed on him by the majority is sufficient for him.
6Доволї такому сієї кари від многих.
7So instead, you ought to forgive and comfort him, so that he will not be overwhelmed by excessive sorrow.
7Так що напротив лучче простїть і утїште, щоб надто великий сум не пожер такого.
8Therefore I urge you to reaffirm your love for him.
8Тим же благаю вас, обявіть любов до него.
9My purpose in writing you was to see if you would stand the test and be obedient in everything.
9На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.
10If you forgive anyone, I also forgive him. And if I have forgiven anything, I have forgiven it in the presence of Christ for your sake,
10Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,
11in order that Satan should not outwit us. For we are not unaware of his schemes.
11щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.
12Now when I went to Troas to preach the gospel of Christ and a door stood open for me in the Lord,
12Прийшовши ж у Трояду на благовістє Христове, як відчинено менї двері в Господї,
13I had no peace in my spirit, because I did not find my brother Titus there. So I said goodbye to them and went on to Macedonia.
13не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.
14But thanks be to God, who always leads us triumphantly as captives in Christ and through us spreads everywhere the fragrance of the knowledge of Him.
14Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.
15For we are to God the sweet aroma of Christ among those who are being saved and those who are perishing.
15Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:
16To the one, we are an odor of death and demise; to the other, a fragrance that brings life. And who is qualified for such a task?
16одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить?
17For we are not like so many others, who peddle the word of God for profit. On the contrary, in Christ we speak before God with sincerity, as men sent from God.
17Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.