Corinthios Ii 2
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Statui autem hoc ipsum apud me, ne iterum in tristitia venirem ad vos.
1Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.
2Si enim ego contristo vos: et quis est, qui me lætificet, nisi qui contristatur ex me?
2Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.
3Et hoc ipsum scripsi vobis, ut non cum venero, tristitiam super tristitiam habeam, de quibus oportuerat me gaudere: confidens in omnibus vobis, quia meum gaudium, omnium vestrum est.
3І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всїх вас.
4Nam ex multa tribulatione et angustia cordis scripsi vobis per multas lacrimas: non ut contristemini, sed ut sciatis, quam caritatem habeam abundantius in vobis.
4Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.
5Si quis autem contristavit, non me contristavit: sed ex parte, ut non onerem omnes vos.
5Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всїх вас.
6Sufficit illi, qui ejusmodi est, objurgatio hæc, quæ fit a pluribus:
6Доволї такому сієї кари від многих.
7ita ut e contrario magis donetis, et consolemini, ne forte abundantiori tristitia absorbeatur qui ejusmodi est.
7Так що напротив лучче простїть і утїште, щоб надто великий сум не пожер такого.
8Propter quod obsecro vos, ut confirmetis in illum caritatem.
8Тим же благаю вас, обявіть любов до него.
9Ideo enim et scripsi, ut cognoscam experimentum vestrum, an in omnibus obedientes sitis.
9На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.
10Cui autem aliquid donastis, et ego: nam et ego quod donavi, si quid donavi, propter vos in persona Christi,
10Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,
11ut non circumveniamur a Satana: non enim ignoramus cogitationes ejus.
11щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.
12Cum venissem autem Troadem propter Evangelium Christi, et ostium mihi apertum esset in Domino,
12Прийшовши ж у Трояду на благовістє Христове, як відчинено менї двері в Господї,
13non habui requiem spiritui meo, eo quod non invenerim Titum fratrem meum, sed valefaciens eis, profectus sum in Macedoniam.
13не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.
14Deo autem gratias, qui semper triumphat nos in Christo Jesu, et odorem notitiæ suæ manifestat per nos in omni loco:
14Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.
15quia Christi bonus odor sumus Deo in iis qui salvi fiunt, et in iis qui pereunt:
15Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:
16aliis quidem odor mortis in mortem: aliis autem odor vitæ in vitam. Et ad hæc quis tam idoneus?
16одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить?
17non enim sumus sicut plurimi, adulterantes verbum Dei, sed ex sinceritate, sed sicut ex Deo, coram Deo, in Christo loquimur.
17Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.