Ecclesiastes 1
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Verba Ecclesiastæ, filii David, regis Jerusalem.
1Слова речника, сина Давидового, царя Ерусалимського:
2[Vanitas vanitatum, dixit Ecclesiastes; vanitas vanitatum, et omnia vanitas.
2Марна марнота! говорить речник; марнота над марнотами, — все марне!
3Quid habet amplius homo de universo labore suo quo laborat sub sole?]
3Що за хосен чоловікові з усієї працї його, що він працює під сонцем?
4[Generatio præterit, et generatio advenit; terra autem in æternum stat.
4Рід проходить і рід приходить, тільки земля стоїть собі вовіки.
5Oritur sol et occidit, et ad locum suum revertitur; ibique renascens,
5Сонце сходить, сонце й заходить, та й квапить знов до того місця, де має сходити.
6gyrat per meridiem, et flectitur ad aquilonem. Lustrans universa in circuitu pergit spiritus, et in circulos suos revertitur.
6Вітер повіє на полуднє, потім поверне ʼд півночі; знай, крутиться навкруги, та й вертається туди, звідки взявся.
7Omnia flumina intrant in mare, et mare non redundat; ad locum unde exeunt flumina revertuntur ut iterum fluant.
7Усї ріки течуть у море, та й море не переповнюєсь, і туди, звідки взялись, вони неначе вертаються, щоб знов текти.
8Cunctæ res difficiles; non potest eas homo explicare sermone. Non saturatur oculus visu, nec auris auditu impletur.
8Всї річі трудні; не може чоловік всього висловити; не насититься око, дивлячись, не наповниться ухо, слухаючи.
9Quid est quod fuit? Ipsum quod futurum est. Quid est quod factum est? Ipsum quod faciendum est.
9Що було колись, те буде й знов, і що дїялось, те й дїяти меться, й нема нового нїчого під сонцем.
10Nihil sub sole novum, nec valet quisquam dicere: Ecce hoc recens est: jam enim præcessit in sæculis quæ fuerunt ante nos.
10Станеться часом дещо, про що люде кажуть: Ось новина! так воно давно вже бувало за попередніх часів.
11Non est priorum memoria; sed nec eorum quidem quæ postea futura sunt erit recordatio apud eos qui futuri sunt in novissimo.]
11Нема спомину про старовину; так само й потомство не держати ме в памятї того, що колись постане.
12[Ego Ecclesiastes fui rex Israël in Jerusalem;
12Я, проповідник-речник, царював над Ізраїлем в Ерусалимі;
13et proposui in animo meo quærere et investigare sapienter de omnibus quæ fiunt sub sole. Hanc occupationem pessimam dedit Deus filiis hominum, ut occuparentur in ea.
13І віддався цїлим серцем тому, щоб слїдити та мудро вивідувати все, що дїється під сонцем. Тяжка се праця, що її дав Бог людям, щоб нею займались!
14Vidi cuncta quæ fiunt sub sole, et ecce universa vanitas et afflictio spiritus.
14Видав я все, що робиться під сонцем: — що ж? усе марнота й мука для духа.
15Perversi difficile corriguntur, et stultorum infinitus est numerus.
15Криве не буде простим, а чого нема, те нї-що й рахувати.
16Locutus sum in corde meo, dicens: Ecce magnus effectus sum, et præcessi omnes sapientia qui fuerunt ante me in Jerusalem; et mens mea contemplata est multa sapienter, et didici.
16Я говорив в мойму серцї: Ось я став великим, і придбав більш мудростї, нїж усї ті, що царювали поперед мене в Ерусалимі, й серце моє бачило багато мудростї й знання.
17Dedique cor meum ut scirem prudentiam atque doctrinam, erroresque et stultitiam; et agnovi quod in his quoque esset labor et afflictio spiritus:
17І направив я свого духа на те, щоб спізнати, що се таке мудрість, і що таке безумність та дурнота; та пересьвідчився, що й се томить духа;
18eo quod in multa sapientia multa sit indignatio; et qui addit scientiam, addit et laborem.]
18Бо в кого більш мудростї, в того більш і смутку; й хто прибільшує знаннє, — прибільшує й гризоти.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.