Iacobi 1
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Jacobus, Dei et Domini nostri Jesu Christi servus, duodecim tribubus, quæ sunt in dispersione, salutem.
1Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.
2Omne gaudium existimate fratres mei, cum in tentationes varias incideritis:
2Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
3scientes quod probatio fidei vestræ patientiam operatur.
3знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
4Patientia autem opus perfectum habet: ut sitis perfecti et integri in nullo deficientes.
4терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
5Si quis autem vestrum indiget sapientia, postulet a Deo, qui dat omnibus affluenter, et non improperat: et dabitur ei.
5Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
6Postulet autem in fide nihil hæsitans: qui enim hæsitat, similis est fluctui maris, qui a vento movetur et circumfertur:
6Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.
7non ergo æstimet homo ille quod accipiat aliquid a Domino.
7Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.
8Vir duplex animo inconstans est in omnibus viis suis.
8Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
9Glorietur autem frater humilis in exaltatione sua:
9Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
10dives autem in humilitate sua, quoniam sicut flos fœni transibit;
10а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
11exortus est enim sol cum ardore, et arefecit fœnum, et flos ejus decidit, et decor vultus ejus deperiit: ita et dives in itineribus suis marcescet.
11Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
12Beatus vir qui suffert tentationem: quoniam cum probatus fuerit, accipiet coronam vitæ, quam repromisit Deus diligentibus se.
12Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
13Nemo cum tentatur, dicat quoniam a Deo tentatur: Deus enim intentator malorum est: ipse autem neminem tentat.
13Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.
14Unusquisque vero tentatur a concupiscentia sua abstractus, et illectus.
14Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
15Deinde concupiscentia cum conceperit, parit peccatum: peccatum vero cum consummatum fuerit, generat mortem.
15Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
16Nolite itaque errare, fratres mei dilectissimi.
16Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
17Omne datum optimum, et omne donum perfectum desursum est, descendens a Patre luminum, apud quem non est transmutatio, nec vicissitudinis obumbratio.
17Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
18Voluntarie enim genuit nos verbo veritatis, ut simus initium aliquod creaturæ ejus.
18Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
19Scitis, fratres mei dilectissimi. Sit autem omnis homo velox ad audiendum: tardus autem ad loquendum, et tardus ad iram.
19Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
20Ira enim viri justitiam Dei non operatur.
20Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
21Propter quod abjicientes omnem immunditiam, et abundantiam malitiæ, in mansuetudine suscipite insitum verbum, quod potest salvare animas vestras.
21Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
22Estote autem factores verbi, et non auditores tantum: fallentes vosmetipsos.
22Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
23Quia si quis auditor est verbi, et non factor, hic comparabitur viro consideranti vultum nativitatis suæ in speculo:
23Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
24consideravit enim se, et abiit, et statim oblitus est qualis fuerit.
24Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
25Qui autem perspexerit in legem perfectam libertatis, et permanserit in ea, non auditor obliviosus factus, sed factor operis: hic beatus in facto suo erit.
25Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
26Si quis autem putat se religiosum esse, non refrenans linguam suam, sed seducens cor suum, hujus vana est religio.
26Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
27Religio munda et immaculata apud Deum et Patrem, hæc est: visitare pupillos et viduas in tribulatione eorum, et immaculatum se custodire ab hoc sæculo.
27Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.