Јаковљева 1
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Од Јакова, Бога и Господа Исуса Христа слуге, свима дванаест колена расејаним по свету поздравље.
1Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.
2Сваку радост имајте, браћо моја, кад падате у различне напасти,
2Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
3знајући да кушање ваше вере гради трпљење;
3знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
4а трпљење нека дело довршује, да будете савршени и цели без икакве мане.
4терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
5Ако ли коме од вас недостаје премудрости, нека иште у Бога који даје свакоме без разлике и не кори никога, и даће му се;
5Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
6али нека иште с вером, не сумњајући ништа; јер који се сумња он је као морски валови, које ветрови подижу и размећу.
6Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.
7Јер такав човек нека не мисли да ће примити шта од Бога.
7Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.
8Који двоуми непостојан је у свима путевима својим.
8Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
9А понижени брат нека се хвали висином својом;
9Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
10а богати својом понизношћу; јер ће проћи као цвет травни.
10а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
11Јер сунце огреја с врућином, и осуши траву, и цвет њен отпаде, и красота лица њена погибе; тако ће и богати у хођењу свом увенути.
11Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
12Благо човеку који претрпи напаст; јер кад буде кушан примиће венац живота, који Бог обрече онима који га љубе.
12Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
13Ниједан кад се куша да не говори: Бог ме куша; јер се Бог не може злом искушати, и Он не куша никога;
13Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.
14него сваког куша његова сласт, која га вуче и мами.
14Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
15Тада затрудневши сласт рађа грех; а грех учињен рађа смрт.
15Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
16Не варајте се, љубазна браћо моја!
16Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
17Сваки добри дар и сваки поклон савршени одозго је, долази од Оца светлости, у ког нема промењивања ни мењања видела и мрака;
17Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
18јер нас драговољно породи речју истине, да будемо новина од Његовог створења.
18Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
19Зато, љубазна браћо моја, нека буде сваки човек брз чути а спор говорити и спор срдити се.
19Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
20Јер срдња човечија не чини правде Божије.
20Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
21Зато одбаците сваку нечистоту и сувишак злобе, и с кротошћу примите усађену реч која може спасти душе ваше.
21Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
22Будите, пак, творци речи, а не само слушачи, варајући сами себе.
22Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
23Јер ако ко слуша реч а не твори, он је као човек који гледа лице тела свог у огледалу;
23Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
24јер се огледа па отиде, и одмах заборави какав беше.
24Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
25Али који провиди у савршени закон слободе и остане у њему, и не буде заборавни слушач, него творац дела, онај ће бити блажен у делу свом.
25Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
26Ако који од вас мисли да верује, и не зауздава језик свој, него вара срце своје, његова је вера узалуд.
26Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
27Јер вера чиста и без мане пред Богом и Оцем јесте ова: обилазити сироте и удовице у њиховим невољама, и држати себе неопогањеног од света.
27Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.