Lucam 1
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Quoniam quidem multi conati sunt ordinare narrationem, quæ in nobis completæ sunt, rerum:
1Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,
2sicut tradiderunt nobis, qui ab initio ipsi viderunt, et ministri fuerunt sermonis:
2як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
3visum est et mihi, assecuto omnia a principio diligenter, ex ordine tibi scribere, optime Theophile,
3то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
4ut cognoscas eorum verborum, de quibus eruditus es, veritatem.
4щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
5Fuit in diebus Herodis, regis Judææ, sacerdos quidam nomine Zacharias de vice Abia, et uxor illius de filiabus Aaron, et nomen ejus Elisabeth.
5Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
6Erant autem justi ambo ante Deum, incedentes in omnibus mandatis et justificationibus Domini sine querela.
6Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
7Et non erat illis filius, eo quod esset Elisabeth sterilis, et ambo processissent in diebus suis.
7І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
8Factum est autem, cum sacerdotio fungeretur in ordine vicis suæ ante Deum,
8Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
9secundum consuetudinem sacerdotii, sorte exiit ut incensum poneret, ingressus in templum Domini:
9то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
10et omnis multitudo populi erat orans foris hora incensi.
10А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
11Apparuit autem illi angelus Domini, stans a dextris altaris incensi.
11Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
12Et Zacharias turbatus est videns, et timor irruit super eum.
12І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
13Ait autem ad illum angelus: Ne timeas, Zacharia, quoniam exaudita est deprecatio tua: et uxor tua Elisabeth pariet tibi filium, et vocabis nomen ejus Joannem:
13Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
14et erit gaudium tibi, et exsultatio, et multi in nativitate ejus gaudebunt:
14І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
15erit enim magnus coram Domino: et vinum et siceram non bibet, et Spiritu Sancto replebitur adhuc ex utero matris suæ:
15Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
16et multos filiorum Israël convertet ad Dominum Deum ipsorum:
16І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
17et ipse præcedet ante illum in spiritu et virtute Eliæ: ut convertat corda patrum in filios, et incredulos ad prudentiam justorum, parare Domino plebem perfectam.
17І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
18Et dixit Zacharias ad angelum: Unde hoc sciam? ego enim sum senex, et uxor mea processit in diebus suis.
18І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
19Et respondens angelus dixit ei: Ego sum Gabriel, qui asto ante Deum: et missus sum loqui ad te, et hæc tibi evangelizare.
19І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
20Et ecce eris tacens, et non poteris loqui usque in diem quo hæc fiant, pro eo quod non credidisti verbis meis, quæ implebuntur in tempore suo.
20І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
21Et erat plebs exspectans Zachariam: et mirabantur quod tardaret ipse in templo.
21І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
22Egressus autem non poterat loqui ad illos, et cognoverunt quod visionem vidisset in templo. Et ipse erat innuens illis, et permansit mutus.
22Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
23Et factum est, ut impleti sunt dies officii ejus, abiit in domum suam:
23І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
24post hos autem dies concepit Elisabeth uxor ejus, et occultabat se mensibus quinque, dicens:
24Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:
25Quia sic fecit mihi Dominus in diebus, quibus respexit auferre opprobrium meum inter homines.
25Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
26In mense autem sexto, missus est angelus Gabriel a Deo in civitatem Galilææ, cui nomen Nazareth,
26Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
27ad virginem desponsatam viro, cui nomen erat Joseph, de domo David: et nomen virginis Maria.
27до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
28Et ingressus angelus ad eam dixit: Ave gratia plena: Dominus tecum: benedicta tu in mulieribus.
28І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.
29Quæ cum audisset, turbata est in sermone ejus, et cogitabat qualis esset ista salutatio.
29Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
30Et ait angelus ei: Ne timeas, Maria: invenisti enim gratiam apud Deum.
30І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
31Ecce concipies in utero, et paries filium, et vocabis nomen ejus Jesum:
31І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
32hic erit magnus, et Filius Altissimi vocabitur, et dabit illi Dominus Deus sedem David patris ejus: et regnabit in domo Jacob in æternum,
32Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
33et regni ejus non erit finis.
33і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.
34Dixit autem Maria ad angelum: Quomodo fiet istud, quoniam virum non cognosco?
34Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
35Et respondens angelus dixit ei: Spiritus Sanctus superveniet in te, et virtus Altissimi obumbrabit tibi. Ideoque et quod nascetur ex te sanctum, vocabitur Filius Dei.
35І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
36Et ecce Elisabeth cognata tua, et ipsa concepit filium in senectute sua: et hic mensis sextus est illi, quæ vocatur sterilis:
36І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.
37quia non erit impossibile apud Deum omne verbum.
37Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
38Dixit autem Maria: Ecce ancilla Domini: fiat mihi secundum verbum tuum. Et discessit ab illa angelus.
38Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
39Exsurgens autem Maria in diebus illis, abiit in montana cum festinatione, in civitatem Juda:
39Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
40et intravit in domum Zachariæ, et salutavit Elisabeth.
40і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
41Et factum est, ut audivit salutationem Mariæ Elisabeth, exsultavit infans in utero ejus: et repleta est Spiritu Sancto Elisabeth:
41І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
42et exclamavit voce magna, et dixit: Benedicta tu inter mulieres, et benedictus fructus ventris tui.
42і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
43Et unde hoc mihi, ut veniat mater Domini mei ad me?
43І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
44Ecce enim ut facta est vox salutationis tuæ in auribus meis, exsultavit in gaudio infans in utero meo.
44Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
45Et beata, quæ credidisti, quoniam perficientur ea, quæ dicta sunt tibi a Domino.
45І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
46Et ait Maria: [Magnificat anima mea Dominum:
46І рече Мария: Величає душа моя Господа,
47et exsultavit spiritus meus in Deo salutari meo.
47і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
48Quia respexit humilitatem ancillæ suæ: ecce enim ex hoc beatam me dicent omnes generationes,
48що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
49quia fecit mihi magna qui potens est: et sanctum nomen ejus,
49бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
50et misericordia ejus a progenie in progenies timentibus eum.
50І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.
51Fecit potentiam in brachio suo: dispersit superbos mente cordis sui.
51Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;
52Deposuit potentes de sede, et exaltavit humiles.
52поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
53Esurientes implevit bonis: et divites dimisit inanes.
53голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
54Suscepit Israël puerum suum, recordatus misericordiæ suæ:
54прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
55sicut locutus est ad patres nostros, Abraham et semini ejus in sæcula.]
55(як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
56Mansit autem Maria cum illa quasi mensibus tribus: et reversa est in domum suam.
56Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
57Elisabeth autem impletum est tempus pariendi, et peperit filium.
57Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
58Et audierunt vicini et cognati ejus quia magnificavit Dominus misericordiam suam cum illa, et congratulabantur ei.
58І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
59Et factum est in die octavo, venerunt circumcidere puerum, et vocabant eum nomine patris sui Zachariam.
59І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.
60Et respondens mater ejus, dixit: Nequaquam, sed vocabitur Joannes.
60І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
61Et dixerunt ad illam: Quia nemo est in cognatione tua, qui vocetur hoc nomine.
61І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.
62Innuebant autem patri ejus, quem vellet vocari eum.
62Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.
63Et postulans pugillarem scripsit, dicens: Joannes est nomen ejus. Et mirati sunt universi.
63І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
64Apertum est autem illico os ejus, et lingua ejus, et loquebatur benedicens Deum.
64Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
65Et factus est timor super omnes vicinos eorum: et super omnia montana Judææ divulgabantur omnia verba hæc:
65І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
66et posuerunt omnes qui audierant in corde suo, dicentes: Quis, putas, puer iste erit? etenim manus Domini erat cum illo.
66І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
67Et Zacharias pater ejus repletus est Spiritu Sancto: et prophetavit, dicens:
67І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
68[Benedictus Dominus Deus Israël, quia visitavit, et fecit redemptionem plebis suæ:
68Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
69et erexit cornu salutis nobis in domo David pueri sui,
69і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
70sicut locutum est per os sanctorum, qui a sæculo sunt, prophetarum ejus:
70(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)
71salutem ex inimicis nostris, et de manu omnium qui oderunt nos:
71спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,
72ad faciendam misericordiam cum patribus nostris: et memorari testamenti sui sancti:
72щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
73jusjurandum, quod juravit ad Abraham patrem nostrum, daturum se nobis
73клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
74ut sine timore, de manu inimicorum nostrorum liberati, serviamus illi
74та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
75in sanctitate et justitia coram ipso, omnibus diebus nostris.
75служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.
76Et tu puer, propheta Altissimi vocaberis: præibis enim ante faciem Domini parare vias ejus,
76А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;
77ad dandam scientiam salutis plebi ejus in remissionem peccatorum eorum
77щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
78per viscera misericordiæ Dei nostri, in quibus visitavit nos, oriens ex alto:
78по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
79illuminare his qui in tenebris et in umbra mortis sedent: ad dirigendos pedes nostros in viam pacis.]
79щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
80Puer autem crescebat, et confortabatur spiritu: et erat in desertis usque in diem ostensionis suæ ad Israël.
80Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.