Lukáš 1
Kralice Bible (1613)Translation
Kralice Bible (1613)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Poněvadž mnozí usilovali sepsati pořádně vypravování těch věcí, kteréž jsou u nás jisté,
1Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,
2Jakž jsou nám vydali ti, kteřížto od počátku sami viděli, a služebníci toho Slova byli,
2як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
3Vidělo se i mně, kterýž jsem toho všeho pravé povědomosti došel, tobě z gruntu o tom pořádně vypsati, výborný Theofile,
3то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
4Abys zvěděl jistotu těch věcí, jimž jsi vyučován.
4щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
5Byl za dnů Herodesa krále Judského kněz nějaký, jménem Zachariáš, z třídy Abiášovy, a manželka jeho ze dcer Aronových, a jméno její Alžběta.
5Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
6Byli pak oba spravedliví před obličejem Božím, chodíce ve všech přikázáních a spravedlnostech Páně bez úhony.
6Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
7A neměli plodu, protože Alžběta byla neplodná, a oba se byli zstarali ve dnech svých.
7І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
8I stalo se, když on úřad kněžský konal v pořádku třídy své před Bohem,
8Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
9Že vedle obyčeje úřadu kněžského los naň přišel, aby položil zápal, vejda do chrámu Páně.
9то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
10A všecko množství lidu bylo vně, modlíce se v hodinu zápalu.
10А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
11Tedy ukázal se jemu anděl Páně, stoje na pravé straně oltáře zápalu.
11Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
12A uzřev jej Zachariáš, zstrašil se, a bázeň připadla na něj.
12І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
13I řekl jemu anděl: Neboj se, Zachariáši, neboť jest uslyšána modlitba tvá, a Alžběta manželka tvá porodí tobě syna, a nazůveš jméno jeho Jan.
13Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
14Z čehož budeš míti radost a veselé, a mnozí z jeho narození budou se radovati.
14І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
15Bude zajisté veliký před obličejem Páně, a vína i nápoje opojného nebudeť píti, a Duchem svatým bude naplněn hned od života matky své.
15Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
16A mnohé z synů Izraelských obrátí ku Pánu Bohu jejich.
16І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
17Neboť, on předejde před obličejem jeho v duchu a v moci Eliášově, aby obrátil srdce otců k synům, a nevěřící k opatrnosti spravedlivých, aby tak připravil Pánu lid hotový.
17І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
18I řekl Zachariáš k andělu: Po čemž to poznám? Nebo já starý jsem, a manželka má zstarala se ve dnech svých.
18І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
19Odpověděv anděl, řekl jemu: Jáť jsem Gabriel, kterýž stojím před obličejem Božím, a poslán jsem, abych mluvil s tebou, a tyto věci veselé tobě zvěstoval.
19І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
20A aj, budeš němý, a nebudeš moci mluviti až do toho dne, v kterémž se tyto věci stanou, protože jsi neuvěřil řečem mým, kteréž se naplní časem svým.
20І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
21Lid pak očekával Zachariáše, a divili se, že on tak prodléval v chrámě.
21І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
22Vyšed pak, nemohl mluviti k nim. I srozuměli, že vidění viděl v chrámě. Nebo on návěští jim dával, a zůstal němý.
22Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
23I stalo se, když se vyplnili dnové konání úřadu jeho, odšel do domu svého.
23І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
24A po těch dnech počala Alžběta manželka jeho, a tajila se za pět měsíců, řkuci:
24Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:
25Že tak mi učinil Pán ve dnech, v nichžto vzezřel, aby odjal mé pohanění mezi lidmi.
25Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
26V měsíci pak šestém poslán jest anděl Gabriel od Boha do města Galilejského, kterémuž jméno Nazarét,
26Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
27Ku panně zasnoubené muži, kterémuž jméno bylo Jozef, z domu Davidova, a jméno panny Maria.
27до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
28I všed k ní anděl, dí: Zdráva milosti došlá, Pán Bůh s tebou, požehnaná ty mezi ženami.
28І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.
29Ona pak uzřevši ho, zarmoutila se nad řečí jeho, a myslila, jaké by to bylo pozdravení.
29Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
30I řekl jí anděl: Neboj se, Maria, nebo jsi nalezla milost u Boha.
30І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
31A počneš v životě a porodíš syna, a nazůveš jméno jeho Ježíš.
31І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
32Tenť bude veliký, a Syn Nejvyššího slouti bude, a dáť jemu Pán Bůh stolici Davida otce jeho.
32Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
33A kralovati bude v domě Jákobově na věky, a království jeho nebude konce.
33і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.
34I řekla Maria k andělu: Kterak se to stane, poněvadž já muže nepoznávám?
34Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
35A odpověděv anděl, řekl jí: Duch svatý sstoupí v tě, a moc Nejvyššího zastíní tobě; a protož, což se z tebe svatého narodí, slouti bude Syn Boží.
35І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
36A aj, Alžběta, příbuzná tvá, i ona počala syna v starosti své, a tento jest jí šestý měsíc, kteráž sloula neplodná.
36І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.
37Neboť nebude nemožné u Boha všeliké slovo.
37Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
38I řekla Maria: Aj, služebnice Páně, staniž mi se podle slova tvého. I odšel od ní anděl.
38Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
39Tedy povstavši Maria v těch dnech, odešla na hory s chvátáním do města Judova.
39Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
40I vešla do domu Zachariášova, a pozdravila Alžběty.
40і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
41I stalo se, jakž uslyšela pozdravení Marie Alžběta, zplésalo nemluvňátko v životě jejím, a naplněna jest Duchem svatým Alžběta.
41І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
42I zvolala hlasem velikým a řekla: Požehnaná ty mezi ženami, a požehnaný plod života tvého.
42і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
43A odkud mi to, aby přišla matka Pána mého ke mně?
43І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
44Nebo aj, jakž se stal hlas pozdravení tvého v uších mých, zplésalo radostně nemluvňátko v životě mém.
44Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
45A blahoslavená, kteráž uvěřila, neboť dokonány budou ty věci, kteréž jsou povědíny jí ode Pána.
45І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
46Tedy řekla Maria: Velebí duše má Hospodina,
46І рече Мария: Величає душа моя Господа,
47A veselí se duch můj v Bohu, Spasiteli mém,
47і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
48Že jest vzezřel na ponížení služebnice své; neb aj, od této chvíle blahoslaviti mne budou všickni národové.
48що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
49Neboť mi učinil veliké věci ten, jenž mocný jest, a svaté jméno jeho,
49бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
50A jehož milosrdenství od pokolení až do pokolení bojícím se jeho.
50І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.
51Dokázal moci ramenem svým, rozptýlil pyšné myšlením srdce jejich.
51Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;
52Sházel mocné s stolic, a povýšil ponížených.
52поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
53Lačné nakrmil dobrými věcmi, a bohaté pustil prázdné.
53голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
54Přijal Izraele, služebníka svého, pamětliv jsa na milosrdenství své
54прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
55(Jakož mluvil k otcům našim, k Abrahamovi a semeni jeho) na věky.
55(як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
56I zůstala Maria s ní asi za tři měsíce, a potom navrátila se do domu svého.
56Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
57Alžbětě pak naplnil se čas, aby porodila; i porodila syna.
57Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
58A uslyšeli sousedé a přátelé její, že Hospodin veliké učinil s ní milosrdenství své, i radovali se spolu s ní.
58І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
59Stalo se pak v den osmý, přišli obřezovati dítěte, a nazývali jej jménem otce jeho Zachariášem.
59І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.
60Ale odpověděvši matka jeho, řekla: Nikoli, ale slouti bude Jan.
60І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
61I řekli k ní: Však nižádného není v rodu tvém, kterýž by sloul jménem tím.
61І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.
62I dávali návěští otci jeho, jak by ho chtěl nazývati.
62Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.
63A on požádav deštičky, napsal řka: Jan jest jméno jeho. I divili se všickni.
63І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
64A ihned otevřela se ústa jeho a jazyk jeho, i mluvil, velebě Boha.
64Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
65Tedy přišla bázeň na všecky sousedy jejich, a po všech horách Judských rozhlásána jsou všecka ta slova.
65І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
66A všickni, kteříž o tom slyšeli, skládali to v srdci svém, řkouce: I kteraké dítě toto bude? A ruka Páně byla s ním.
66І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
67Zachariáš pak otec jeho naplněn jest Duchem svatým, a prorokoval řka:
67І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
68Požehnaný Pán Bůh Izraelský, že jest navštívil, a učinil vykoupení lidu svému,
68Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
69A vyzdvihl nám roh spasení v domu Davida, služebníka svého,
69і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
70Jakož mluvil skrze ústa proroků svých svatých, kteříž byli od věků,
70(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)
71O vysvobození z nepřátel našich, a z ruky všech, kteříž nás nenáviděli,
71спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,
72Aby učinil milosrdenství s otci našimi, a rozpomenul se na smlouvu svou svatou,
72щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
73Na přísahu, kterouž jest přisáhl Abrahamovi, otci našemu, že jistě nám to dá,
73клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
74Abychom bez strachu, z ruky nepřátel našich jsouce vysvobozeni, sloužili jemu,
74та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
75V svatosti a v spravedlnosti před obličejem jeho, po všecky dny života našeho.
75служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.
76Ty pak, dítě, prorokem Nejvyššího slouti budeš, nebo předejdeš před tváří Páně připravovati cesty jeho,
76А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;
77Aby bylo dáno umění spasitelné lidu jeho na odpuštění hříchů jejich,
77щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
78Skrze srdečné milosrdenství Boha našeho, v němžto navštívil nás, vyšed z výsosti,
78по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
79Aby se ukázal sedícím v temnostech a v stínu smrti, k spravení noh našich na cestu pokoje.
79щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
80Dítě pak rostlo a posilovalo se v duchu, a bylo na poušti až do dne zjevení svého lidu Izraelskému.
80Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.