Lukáš 18
Kralice Bible (1613)Translation
Kralice Bible (1613)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Pověděl jim také i podobenství, kterak by potřebí bylo vždycky se modliti a neoblevovati,
1Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2Řka: Byl jeden soudce v městě jednom, kterýž se Boha nebál a člověka nestyděl.
2глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3Byla pak vdova jedna v témž městě. I přišla k němu, řkuci: Pomsti mne nad protivníkem mým.
3Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.
4A on nechtěl za dlouhý čas. Ale potom řekl sám v sobě: Ač se Boha nebojím, a člověka nestydím,
4І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5Však že mi pokoje nedá tato vdova, pomstím jí, aby naposledy přijduci, neuhaněla mne.
5то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6I dí Pán: Slyšte, co praví soudce nepravý.
6Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7A což by pak Bůh nepomstil volených svých, volajících k němu dnem i nocí, ačkoli i prodlévá jim?
7Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8Pravímť vám, žeť jich brzo pomstí. Ale když přijde Syn člověka, zdaliž nalezne víru na zemi?
8Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9I řekl také k některým, kteříž v sebe doufali, že by spravedliví byli, jiných sobě za nic nevážíce, podobenství toto:
9Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10Dva muži vstupovali do chrámu, aby se modlili, jeden farizeus a druhý publikán.
10Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11Farizeus stoje soukromí, takto se modlil: Bože, děkuji tobě, že nejsem jako jiní lidé, dráči, nespravedliví, cizoložníci, aneb jako i tento publikán.
11Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12Postím se dvakrát do téhodne, desátky dávám ze všech věcí, kterýmiž vládnu.
12Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.
13Publikán pak zdaleka stoje, nechtěl ani očí k nebi pozdvihnouti, ale bil se v prsy své, řka: Bože, buď milostiv mně hříšnému.
13А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14Pravímť vám: Odšel tento, ospravedlněn jsa, do domu svého, a ne onen. Nebo každý, kdož se povyšuje, bude ponížen; a kdož se ponižuje, bude povýšen.
14Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15Přinášeli také k němu i nemluvňátka, aby se jich dotýkal. To viděvše učedlníci, přimlouvali jim.
15Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16Ale Ježíš svolav je, řekl: Nechte dítek, ať jdou ke mně, a nebraňte jim, nebo takovýchť jest království Boží.
16Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17Amen pravím vám: Kdož by koli nepřijal království Božího jako dítě, nevejdeť do něho.
17Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18I otázalo se ho jedno kníže, řka: Mistře dobrý, co čině, život věčný obdržím?
18І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.
19I řekl jemu Ježíš: Co mne nazýváš dobrým? Žádný není dobrý, než sám toliko Bůh.
19Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.
20Však umíš přikázání: Nezcizoložíš, nezabiješ, nepokradeš, nepromluvíš křivého svědectví, cti otce svého i matku svou.
20Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21On pak řekl: Toho všeho ostříhal jsem od své mladosti.
21Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22Slyšav to Ježíš, řekl mu: Ještěť se jednoho nedostává. Všecko, což máš, prodej, a rozdej chudým, a budeš míti poklad v nebi, a pojď, následuj mne.
22Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.
23On pak uslyšav to, zarmoutil se; byl zajisté bohatý velmi.
23Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24A viděv jej Ježíš zarmouceného, řekl: Aj, jak nesnadně ti, kdož statky mají, do království Božího vejdou!
24Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25Snáze jest zajisté velbloudu skrze jehelnou dírku projíti, nežli bohatému vjíti do království Božího.
25Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26Tedy řekli ti, kteříž to slyšeli: I kdož může spasen býti?
26Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27A on dí jim: Což jest nemožného u lidí, možné jest u Boha.
27Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.
28I řekl Petr: Aj, my opustili jsme všecko, a šli jsme za tebou.
28Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29On pak řekl jim: Amen pravím vám, že není žádného, kterýž by opustil dům, neb rodiče, neb bratří, neb manželku, nebo dítky, pro království Boží,
29Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
30Aby nevzal v tomto času mnohem více, v budoucím pak věku míti bude život věčný.
30та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
31Tedy pojav Ježíš dvanácte, řekl jim: Aj, vstupujeme do Jeruzaléma, a naplníť se všecko to, což psáno jest skrze Proroky o Synu člověka.
31Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
32Nebo vydán bude pohanům, a bude posmíván, a zlehčen i uplván.
32Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33A ubičujíce, zamordují jej, ale on třetího dne z mrtvých vstane.
33і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34Oni pak tomu nic nerozuměli, a bylo slovo to skryto před nimi, aniž věděli, co se pravilo.
34А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35I stalo se, když se přibližoval k Jericho, slepý jeden seděl podle cesty, žebře.
35Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
36A slyšev zástup pomíjející, otázal se, co by to bylo?
36чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37I oznámili jemu, že Ježíš Nazaretský tudy jde.
37Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38I zvolal, řka: Ježíši, synu Davidův, smiluj se nade mnou!
38І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39A ti, kteříž napřed šli, přimlouvali mu, aby mlčal. Ale on mnohem více volal: Synu Davidův, smiluj se nade mnou!
39А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40Tedy zastaviv se Ježíš, rozkázal ho k sobě přivésti. A když se přibližoval, otázal se ho,
40Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41Řka: Co chceš, ať tobě učiním? On pak dí: Pane, ať vidím.
41глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
42A Ježíš řekl jemu: Prohlédni. Víra tvá tě uzdravila.
42А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43A ihned prohlédl, a šel za ním, velebě Boha. A všecken lid viděv to, vzdal chválu Bohu.
43І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.