San Lucas 18
Reina-Valera 1909Translation
Reina-Valera 1909
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Y PROPÚSOLES también una parábola sobre que es necesario orar siempre, y no desmayar,
1Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2Diciendo: Había un juez en una ciudad, el cual ni temía á Dios, ni respetaba á hombre.
2глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3Había también en aquella ciudad una viuda, la cual venía á él diciendo: Hazme justicia de mi adversario.
3Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.
4Pero él no quiso por algún tiempo; mas después de esto dijo dentro de sí: Aunque ni temo á Dios, ni tengo respeto á hombre,
4І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5Todavía, porque esta viuda me es molesta, le haré justicia, porque al fin no venga y me muela.
5то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6Y dijo el Señor: Oid lo que dice el juez injusto.
6Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7¿Y Dios no hará justicia á sus escogidos, que claman á él día y noche, aunque sea longánime acerca de ellos?
7Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8Os digo que los defenderá presto. Empero cuando el Hijo del hombre viniere, ¿hallará fe en la tierra?
8Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9Y dijo también á unos que confiaban de sí como justos, y menospreciaban á los otros, esta parábola:
9Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10Dos hombres subieron al templo á orar: el uno Fariseo, el otro publicano.
10Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11El Fariseo, en pie, oraba consigo de esta manera: Dios, te doy gracias, que no soy como los otros hombres, ladrones, injustos, adúlteros, ni aun como este publicano;
11Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12Ayuno dos veces á la semana, doy diezmos de todo lo que poseo.
12Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.
13Mas el publicano estando lejos no quería ni aun alzar los ojos al cielo, sino que hería su pecho, diciendo: Dios, sé propicio á mí pecador.
13А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14Os digo que éste descendió á su casa justificado antes que el otro; porque cualquiera que se ensalza, será humillado; y el que se humilla, será ensalzado.
14Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15Y traían á él los niños para que los tocase; lo cual viendo los discípulos les reñían.
15Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16Mas Jesús llamándolos, dijo: Dejad los niños venir á mí, y no los impidáis; porque de tales es el reino de Dios.
16Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17De cierto os digo, que cualquiera que no recibiere el reino de Dios como un niño, no entrará en él.
17Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18Y preguntóle un príncipe, diciendo: Maestro bueno, ¿qué haré para poseer la vida eterna?
18І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.
19Y Jesús le dijo: ¿Por qué me llamas bueno? ninguno hay bueno sino sólo Dios.
19Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.
20Los mandamientos sabes: No matarás: No adulterarás: No hurtarás: No dirás falso testimonio: Honra á tu padre y á tu madre.
20Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21Y él dijo: Todas estas cosas he guardado desde mi juventud.
21Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22Y Jesús, oído esto, le dijo: Aun te falta una cosa: vende todo lo que tienes, y da á los pobres, y tendrás tesoro en el cielo; y ven, sígueme.
22Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.
23Entonces él, oídas estas cosas, se puso muy triste, porque era muy rico.
23Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24Y viendo Jesús que se había entristecido mucho, dijo: ¡Cuán dificultosamente entrarán en el reino de Dios los que tienen riquezas!
24Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25Porque más fácil cosa es entrar un camello por el ojo de una aguja, que un rico entrar en el reino de Dios.
25Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26Y los que lo oían, dijeron: ¿Y quién podrá ser salvo?
26Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27Y él les dijo: Lo que es imposible para con los hombres, posible es para Dios.
27Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.
28Entonces Pedro dijo: He aquí, nosotros hemos dejado las posesiones nuestras, y te hemos seguido.
28Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29Y él les dijo: De cierto os digo, que nadie hay que haya dejado casa, padres, ó hermanos, ó mujer, ó hijos, por el reino de Dios,
29Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
30Que no haya de recibir mucho más en este tiempo, y en el siglo venidero la vida eterna.
30та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
31Y Jesús, tomando á los doce, les dijo: He aquí subimos á Jerusalem, y serán cumplidas todas las cosas que fueron escritas por los profetas, del Hijo del hombre.
31Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
32Porque será entregado á las gentes, y será escarnecido, é injuriado, y escupido.
32Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33Y después que le hubieren azotado, le matarán: mas al tercer día resucitará.
33і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34Pero ellos nada de estas cosas entendían, y esta palabra les era encubierta, y no entendían lo que se decía.
34А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35Y aconteció que acercándose él á Jericó, un ciego estaba sentado junto al camino mendigando;
35Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
36El cual como oyó la gente que pasaba, preguntó qué era aquello.
36чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37Y dijéronle que pasaba Jesús Nazareno.
37Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38Entonces dió voces, diciendo: Jesús, Hijo de David, ten misericordia de mí.
38І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39Y los que iban delante, le reñían que callase; mas él clamaba mucho más: Hijo de David, ten misericordia de mí.
39А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40Jesús entonces parándose, mandó traerle á sí: y como él llegó, le preguntó,
40Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41Diciendo: ¿Qué quieres que te haga? Y él dijo: Señor, que vea.
41глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
42Y Jesús le dijo: Ve, tu fe te ha hecho salvo.
42А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43Y luego vió, y le seguía, glorificando á Dios: y todo el pueblo como lo vió, dió á Dios alabanza.
43І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.