Luke 18
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And he spoke also a parable to them, that we ought always to pray, and not to faint,
1Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2Saying: There was a judge in a certain city, who feared not God, nor regarded man.
2глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3And there was a certain widow in that city, and she came to him, saying: Avenge me of my adversary.
3Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.
4And he would not for a long time. But afterwards he said within himself: Although I fear not God, nor regard man,
4І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5Yet because this widow is troublesome to me, I will avenge her, lest continually coming she weary me.
5то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6And the Lord said: Hear what the unjust judge saith.
6Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7And will not God revenge his elect who cry to him day and night: and will he have patience in their regard?
7Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8I say to you, that he will quickly revenge them. But yet the Son of man, when he cometh, shall he find, think you, faith on earth?
8Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9And to some who trusted in themselves as just, and despised others, he spoke also this parable:
9Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10Two men went up into the temple to pray: the one a Pharisee, and the other a publican.
10Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11The Pharisee standing, prayed thus with himself: O God, I give thee thanks that I am not as the rest of men, extortioners, unjust, adulterers, as also is this publican.
11Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12I fast twice in a week: I give tithes of all that I possess.
12Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.
13And the publican, standing afar off, would not so much as lift up his eyes towards heaven; but struck his breast, saying: O god, be merciful to me a sinner.
13А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14I say to you, this man went down into his house justified rather that the other: because every one that exalteth himself, shall be humbled: and he that humbleth himself, shall be exalted.
14Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15And they brought unto him also infants, that he might touch them. Which when the disciples saw, they rebuked them.
15Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16But Jesus, calling them together, said: Suffer children to come to me, and forbid them not: for of such is the kingdom of God.
16Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17Amen, I say to you: Whosoever shall not receive the kingdom of God as a child, shall not enter into it.
17Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18And a certain ruler asked him, saying: Good master, what shall I do to possess everlasting life?
18І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.
19And Jesus said to him: Why dost thou call me good? None is good but God alone.
19Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.
20Thou knowest the commandments: Thou shalt not kill: Thou shalt not commit adultery: Thou shalt not steal: Thou shalt not bear false witness: Honour thy father and mother.
20Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21Who said: All these things have I kept from my youth.
21Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22Which when Jesus had heard, he said to him: Yet one thing is wanting to thee: sell all whatever thou hast, and give to the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come, follow me.
22Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.
23He having heard these things, became sorrowful; for he was very rich.
23Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24And Jesus seeing him become sorrowful, said: How hardly shall they that have riches enter into the kingdom of God.
24Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25For it is easier for a camel to pass through the eye of a needle, than for a rich man to enter into the kingdom of God.
25Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26And they that heard it, said: Who then can be saved?
26Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27He said to them: The things that are impossible with men, are possible with God.
27Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.
28Then Peter said: Behold, we have left all things, and have followed thee.
28Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29Who said to them: Amen, I say to you, there is no man that hath left house, or parents, or brethren, or wife, or children, for the kingdom of God’s sake,
29Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
30Who shall not receive much more in this present time, and in the world to come life everlasting.
30та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
31Then Jesus took unto him the twelve, and said to them: Behold, we go up to Jerusalem, and all things shall be accomplished which were written by the prophets concerning the Son of man.
31Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
32For he shall be delivered to the Gentiles, and shall be mocked, and scourged, and spit upon:
32Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33And after they have scourged him, they will put him to death; and the third day he shall rise again.
33і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34And they understood none of these things, and this word was hid from them, and they understood not the things that were said.
34А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35Now it came to pass, when he drew nigh to Jericho, that a certain blind man sat by the way side, begging.
35Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
36And when he heard the multitude passing by, he asked what this meant.
36чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37And they told him, that Jesus of Nazareth was passing by.
37Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38And he cried out, saying: Jesus, son of David, have mercy on me.
38І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39And they that went before, rebuked him, that he should hold his peace: but he cried out much more: Son of David, have mercy on me.
39А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40And Jesus standing, commanded him to be brought unto him. And when he was come near, he asked him,
40Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41Saying: What wilt thou that I do to thee? But he said: Lord, that I may see.
41глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
42And Jesus said to him: Receive thy sight: thy faith hath made thee whole.
42А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43And immediately he saw, and followed him, glorifying God. And all the people, when they saw it, gave praise to God.
43І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.