Luke 14
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And it came to pass, when Jesus went into the house of one of the chief of the Pharisees, on the sabbath day, to eat bread, that they watched him.
1І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
2And behold, there was a certain man before him that had the dropsy.
2І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.
3And Jesus answering, spoke to the lawyers and Pharisees, saying: Is it lawful to heal on the sabbath day?
3І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
4But they held their peace. But he taking him, healed him, and sent him away.
4Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
5And answering them, he said: Which of you shall have an ass or an ox fall into a pit, and will not immediately draw him out, on the sabbath day?
5І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
6And they could not answer him to these things.
6І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
7And he spoke a parable also to them that were invited, marking how they chose the first seats at the table, saying to them:
7Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
8When thou art invited to a wedding, sit not down in the first place, lest perhaps one more honourable than thou be invited by him:
8Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,
9And he that invited thee and him, come and say to thee, Give this man place: and then thou begin with shame to take the lowest place.
9і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
10But when thou art invited, go, sit down in the lowest place; that when he who invited thee, cometh, he may say to thee: Friend, go up higher. Then shalt thou have glory before them that sit at table with thee.
10Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
11Because every one that exalteth himself, shall be humbled; and he that humbleth himself, shall be exalted.
11Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
12And he said to him also that had invited him: When thou makest a dinner or a supper, call not thy friends, nor thy brethren, nor thy kinsmen, nor thy neighbours who are rich; lest perhaps they also invite thee again, and a recompense be made to thee.
12Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
13But when thou makest a feast, call the poor, the maimed, the lame, and the blind;
13Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
14And thou shalt be blessed, because they have not wherewith to make thee recompense: for recompense shall be made thee at the resurrection of the just.
14то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.
15When one of them that sat at table with him, had heard these things, he said to him: Blessed is he that shall eat bread in the kingdom of God.
15Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
16But he said to him: A certain man made a great supper, and invited many.
16Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
17And he sent his servant at the hour of supper to say to them that were invited, that they should come, for now all things are ready.
17і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
18And they began all at once to make excuse. The first said to him: I have bought a farm, and I must needs go out and see it: I pray thee, hold me excused.
18І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
19And another said: I have bought five yoke of oxen, and I go to try them: I pray thee, hold me excused.
19А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.
20And another said: I have married a wife, and therefore I cannot come.
20А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
21And the servant returning, told these things to his lord. Then the master of the house, being angry, said to his servant: Go out quickly into the streets and lanes of the city, and bring in hither the poor, and the feeble, and the blind, and the lame.
21І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
22And the servant said: Lord, it is done as thou hast commanded, and yet there is room.
22І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.
23And the Lord said to the servant: Go out into the highways and hedges, and compel them to come in, that my house may be filled.
23І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.
24But I say unto you, that none of those men that were invited, shall taste of my supper.
24Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
25And there went great multitudes with him. And turning, he said to them:
25Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
26If any man come to me, and hate not his father, and mother, and wife, and children, and brethren, and sisters, yea and his own life also, he cannot be my disciple.
26Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
27And whosoever doth not carry his cross and come after me, cannot be my disciple.
27І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
28For which of you having a mind to build a tower, doth not first sit down, and reckon the charges that are necessary, whether he have wherewithal to finish it:
28Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
29Lest, after he hath laid the foundation, and is not able to finish it, all that see it begin to mock him,
29щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
30Saying: This man began to build, and was not able to finish.
30Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
31Or what king, about to go to make war against another king, doth not first sit down, and think whether he be able, with ten thousand, to meet him that, with twenty thousand, cometh against him?
31Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
32Or else, whilst the other is yet afar off, sending an embassy, he desireth conditions of peace.
32Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
33So likewise every one of you that doth not renounce all that he possesseth, cannot be my disciple.
33Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.
34Salt is good. But if the salt shall lose its savour, wherewith shall it be seasoned?
34Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?
35It is neither profitable for the land nor for the dunghill, but shall be cast out. He that hath ears to hear, let him hear.
35Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.