Лука 14
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И догоди Му се да дође у суботу у кућу једног кнеза фарисејског да једе хлеб; и они мотраху на Њега.
1І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
2И гле, беше пред Њим некакав човек на коме беше дебела болест.
2І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.
3И одговарајући Исус рече законицима и фарисејима говорећи: Је ли слободно у суботу исцељивати?
3І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
4А они оћутеше. И дохвативши га се исцели га и отпусти.
4Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
5И одговарајући рече им: Који од вас не би свог магарца или вола да му падне у бунар одмах извадио у дан суботни?
5І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
6И не могоше Му одговорити на то.
6І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
7А гостима каза причу, кад опази како избираху зачеља, и рече им:
7Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
8Кад те ко позове на свадбу, не седај у зачеље, да не буде међу гостима ко старији од тебе;
8Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,
9и да не би дошао онај који је позвао тебе и њега, и рекао ти: Подај место овоме: и онда ћеш са стидом сести на ниже место.
9і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
10Него кад те ко позове, дошавши седи на последње место, да ти каже кад дође онај који те позва: Пријатељу! Помакни се више; тада ће теби бити част пред онима који седе с тобом за трпезом.
10Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
11Јер сваки који се подиже, понизиће се; а који се понижује, подигнуће се.
11Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
12А и ономе што их је позвао рече: Кад дајеш обед или вечеру, не зови пријатеље своје, ни браћу своју, ни рођаке своје, ни суседе богате, да не би и они тебе кад позвали и вратили ти;
12Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
13него кад чиниш гозбу, зови сиромахе, кљасте, хроме, слепе;
13Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
14и благо ће ти бити што ти они не могу вратити; него ће ти се вратити о васкрсењу праведних.
14то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.
15А кад чу то неки од оних што сеђаху с Њим за трпезом рече Му: Благо ономе који једе хлеба у царству Божијем!
15Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
16А Он му рече: Један човек зготови велику вечеру, и позва многе;
16Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
17и кад би време вечери, посла слугу свог да каже званима: Хајдете, јер је већ све готово.
17і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
18И почеше се изговарати сви редом; први му рече: Купих њиву, и ваља ми ићи да је видим; молим те изговори ме.
18І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
19И други рече: Купих пет јармова волова, и идем да их огледам; молим те, изговори ме.
19А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.
20И трећи рече: Ожених се, и зато не могу доћи.
20А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
21И дошавши слуга тај каза ово господару свом. Тада се расрди домаћин и рече слузи свом: Иди брзо на раскршћа и улице градске, и доведи амо сиромахе, и кљасте, и богаљасте, и слепе.
21І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
22И рече слуга: Господару, учинио сам како си заповедио, и још места има.
22І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.
23И рече господар слузи: Изиђи на путеве и међу ограде, те натерај да дођу да ми се напуни кућа.
23І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.
24Јер вам кажем да ниједан од оних званих људи неће окусити моје вечере. Јер је много званих, али је мало изабраних.
24Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
25Иђаше пак с Њим мноштво народа, и обазревши се рече им:
25Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
26Ако ко дође к мени, а не мрзи на свог оца, и на матер, и на жену, и на децу, и на браћу, и на сестре и на саму душу своју, не може бити мој ученик.
26Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
27И ко не носи крст свој и за мном не иде, не може бити мој ученик.
27І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
28И који од вас кад хоће да зида кулу не седне најпре и не прорачуна шта ће га стати, да види има ли да може довршити?
28Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
29Да не би, кад постави темељ и не узможе довршити, сви који гледају стали му се ругати
29щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
30говорећи: Овај човек поче зидати, и не може да доврши.
30Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
31Или који цар кад пође с војском да се побије с другим царем не седне најпре и не држи већу може ли с десет хиљада срести оног што иде на њега са двадесет хиљада?
31Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
32Ако ли не може, а он пошаље посленике док је овај још далеко и моли да се помире.
32Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
33Тако дакле сваки од вас који се не одрече свега што има не може бити мој ученик.
33Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.
34Со је добра, али ако со обљутави, чим ће се осолити?
34Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?
35Нити је потребна у земљу ни у гној; него је проспу напоље. Ко има уши да чује нека чује.
35Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.