Lucam 14
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Et factum est cum intraret Jesus in domum cujusdam principis pharisæorum sabbato manducare panem, et ipsi observabant eum.
1І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
2Et ecce homo quidam hydropicus erat ante illum.
2І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.
3Et respondens Jesus dixit ad legisperitos et pharisæos, dicens: Si licet sabbato curare?
3І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
4At illi tacuerunt. Ipse vero apprehensum sanavit eum, ac dimisit.
4Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
5Et respondens ad illos dixit: Cujus vestrum asinus, aut bos in puteum cadet, et non continuo extrahet illum die sabbati?
5І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
6Et non poterant ad hæc respondere illi.
6І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
7Dicebat autem et ad invitatos parabolam, intendens quomodo primos accubitus eligerent, dicens ad illos:
7Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
8Cum invitatus fueris ad nuptias, non discumbas in primo loco, ne forte honoratior te sit invitatus ab illo.
8Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,
9Et veniens is, qui te et illum vocavit, dicat tibi: Da huic locum: et tunc incipias cum rubore novissimum locum tenere.
9і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
10Sed cum vocatus fueris, vade, recumbe in novissimo loco: ut, cum venerit qui te invitavit, dicat tibi: Amice, ascende superius. Tunc erit tibi gloria coram simul discumbentibus:
10Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
11quia omnis, qui se exaltat, humiliabitur: et qui se humiliat, exaltabitur.
11Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
12Dicebat autem et ei, qui invitaverat: Cum facis prandium, aut cœnam, noli vocare amicos tuos, neque fratres tuos, neque cognatos, neque vicinos divites: ne forte te et ipsi reinvitent, et fiat tibi retributio;
12Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
13sed cum facis convivium, voca pauperes, debiles, claudos, et cæcos:
13Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
14et beatus eris, quia non habent retribuere tibi: retribuetur enim tibi in resurrectione justorum.
14то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.
15Hæc cum audisset quidam de simul discumbentibus, dixit illi: Beatus qui manducabit panem in regno Dei.
15Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
16At ipse dixit ei: Homo quidam fecit cœnam magnam, et vocavit multos.
16Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
17Et misit servum suum hora cœnæ dicere invitatis ut venirent, quia jam parata sunt omnia.
17і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
18Et cœperunt simul omnes excusare. Primus dixit ei: Villam emi, et necesse habeo exire, et videre illam: rogo te, habe me excusatum.
18І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
19Et alter dixit: Juga boum emi quinque, et eo probare illa: rogo te, habe me excusatum.
19А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.
20Et alius dixit: Uxorem duxi, et ideo non possum venire.
20А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
21Et reversus servus nuntiavit hæc domino suo. Tunc iratus paterfamilias, dixit servo suo: Exi cito in plateas et vicos civitatis: et pauperes, ac debiles, et cæcos, et claudos introduc huc.
21І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
22Et ait servus: Domine, factum est ut imperasti, et adhuc locus est.
22І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.
23Et ait dominus servo: Exi in vias, et sæpes: et compelle intrare, ut impleatur domus mea.
23І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.
24Dico autem vobis quod nemo virorum illorum qui vocati sunt, gustabit cœnam meam.
24Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
25Ibant autem turbæ multæ cum eo: et conversus dixit ad illos:
25Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
26Si quis venit ad me, et non odit patrem suum, et matrem, et uxorem, et filios, et fratres, et sorores, adhuc autem et animam suam, non potest meus esse discipulus.
26Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
27Et qui non bajulat crucem suam, et venit post me, non potest meus esse discipulus.
27І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
28Quis enim ex vobis volens turrim ædificare, non prius sedens computat sumptus, qui necessarii sunt, si habeat ad perficiendum,
28Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
29ne, posteaquam posuerit fundamentum, et non potuerit perficere, omnes qui vident, incipiant illudere ei,
29щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
30dicentes: Quia hic homo cœpit ædificare, et non potuit consummare?
30Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
31Aut quis rex iturus committere bellum adversus alium regem, non sedens prius cogitat, si possit cum decem millibus occurrere ei, qui cum viginti millibus venit ad se?
31Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
32Alioquin adhuc illo longe agente, legationem mittens rogat ea quæ pacis sunt.
32Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
33Sic ergo omnis ex vobis, qui non renuntiat omnibus quæ possidet, non potest meus esse discipulus.
33Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.
34Bonum est sal: si autem sal evanuerit, in quo condietur?
34Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?
35Neque in terram, neque in sterquilinium utile est, sed foras mittetur. Qui habet aures audiendi, audiat.
35Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.